Пришла сказочная волшебница-зима. За окнами большими хлопьями падает снег, который скорее всего растает на следующий день. Наступили самые короткие дни в году. С серого неба с утра летят узорчатые снежинки.
Снег покрыл землю, деревья, крыши домов. За несколько часов изменилась земля. Кажется, она умылась, и стало всё кругом чистым и праздничным. Первый снег можно сравнить с сахаром. Его можно назвать молодым, новым. Вся земля покрыта серебристо-белым ковром. Особенно красивы зимою деревья. Сверкают ветки деревьев, на которых лежат снеговые шапки. Хлопьями осыпается серебряный иней. Кажется, будто ты попал в сказку. Мороз разрисовал окна причудливыми узорами. Снежинки, как алмазы, сверкают на зимнем солнце. Ветер подхватывает снежинки, и начинает кружить метель.
<span>В народе зиму часто называют величавой, красавицей, матушкой. Зима — пора забот о будущем урожае. Люди говорят: “Снег глубок — год хорош”; “Больше снега — больше хлеба”. Всем детям зима приносит много радости и веселья. Можно покататься на коньках и санках, поиграть в снежки, слепить снеговика. Ещё я люблю зиму за то, что вместе с ней к нам приходит весёлый праздник — Новый год. И дети, и взрослые могут встретиться со сказкой! </span>
Стоїть зима, як мур,кипить зима,мороз у шибку зазирнув, хай поскаче, і він тоді заплаче,
Рослини бувають різні! На різних материках нашої землі вони різні!Наприклад, на нашій Україні нема пальм, а в Африці нема сосни!Ще, рослинам потрібне сонце, вода, повітря, для кращого росту!Є спеціальні місця, у яких вирощують зимою, овочі та фрукти, це теплиці! А ще рослини виділяють кисень!
Одинац'ат' - одинадцять, у фонетичному розбірі (транскрипції) пишемо, як вимовляємо.
<span>Битва гриміла день і ніч.
В оббитій(од.ж.р.) ряднами і простиралами сільській(од.ж.р.) хатіхірург працював без перерви оце вже кілька днів.
Перед його очима на столі розверзались такі безодні страждань, що всяка<span> свіжа людина</span>(од. ж.р) зомліла б або зійшла б слізьми, наблизившись хоч на годину до цього жахливого жертовника(од.ч.р) війни.
Вже винесли двох сестер в безтямі від багатьох безсонних ноче(мн.ж.р.)й. Вже інші сестри й санітари клали на стілпошматованих людей(мн, с.р.). Смерть жерла багату здобич(од.ж.р) в цім бою, і решток од бенкету перепадало хірургові чимало. Хата тремтіла від гуркоту й вибухів бомб. Надворі лежали просто на землі бійці. Їх покладено в три черги, за характером поранення — головні, порожнинні й інші.
Хірург стомився. Щоб підтримати сили й заощадити час, йому подавали їсти сюди ж, до операційного столу(од.ч.р). Він був дуже здоровий з природи, але і в нього вже не вистачало сил. Він валився з ніг від утоми і занудьгував. Всяке діло має свою нудьгу. Йому не подобались поранені і не подобалось вже навіть те, чим завжди він захоплювався в людях.</span>
<span>
</span>