Мабуть,в житті кожної людини буває такий момент,коли ми ненароком ображаємо свого найліпшого друга лише через те,що сьогодні ми "не в настрої" або просто зі злості кажемо другові такі огидні слова,що самому стає бридко.І потім ми про це,звичайно,забуваємо.І думаємо,що наш друг також забув про цю прикрість.Так,мабуть,забув,і ,навіть,пробачив.Проте слід від нашої образи залишится в його душі на все життя.
Треба берегти друзів,бо вони у нас-одні,так само,як наші батьки.Спершу,перед тим як щось сказати-треба добряче подумати.І зарубати собі на носі,що від нашого "приємного" слова може постраждати дружба!
<span>Фразеологизмы так же, как и слова, могут выражать противоположные значения, то есть быть антонимичными. Например: кровь с молоком — краше в гроб кладут; рукой подать — у чёрта на куличках; во весь дух — черепашьим шагом; плыть по течению — плыть против течения; перебиваться с хлеба на квас — жить на широкую ногу, капля в море — хоть отбавляй, считать ворон — гнуть спину.</span>
Потрібного - ого- закінчення,тріб- корінь,по - префікс , н-суфікс
Пропоную скласти такий діалог між офіціантом та відвідувачем кав'ярні:
- Доброго дня! Раді Вас бачити в нашому закладі. Готові зробити замовлення?
- Доброго дня! Можливо, Ви б мені щось могли порадити?
- В нашій кав'ярні дуже добре готують і лате, і капучіно, і какао. Чому ви надаєте перевагу?
- Я люблю і лате, і какао однаково.
- Тоді, можливо, спробуєте шокачіно?
- А підкажіть, будь ласка, з чого воно складається.
- Шокачіно в нашому закладі - це американо з молочком та какао.
- Дуже цікаво! Я спробую. І ще, будь ласка, "Тірамісу".
- Добре!
- Офіціанте, чек, будь ласка.
- Зараз принесу. Вам все сподобалось?
- Так, тепер я - Ваш постійний відвідувач!
Відповідь:Мама і тато змалку привчали мене правильно поводитися за столом: не класти на стіл лікті, користуватися виделкою та ножем, тощо. Мама завжди казала, що культурна людина і їсти буде культурно, навіть коли їсть на самоті. Цього року батьки вирішили відсвяткувати мамин день народження у ресторані. Тато заздалегідь заказав столик у ресторані "Театральний", що неподалік від театру.
Ми зайшли до ресторану, залишили верхній одяг у гардеробі та пішли до залу, де нас зустрів мертодотель. Він показав нам наш столик, де вже лежало меню. Ми почали вибирати страви. Коли ми визначилися з вибором, до нас підійшов офіціант і ми зробили заказ. Поки ми чекали на страви, ми слухали музику: у залі грав справжній джаз-оркестр. Тато й мама були у захваті, і навіть мені сподобалося кілька композицій, хоча я джаз не дуже люблю.
Їжа була дуже смачною. Ми їли, нікуди не поспішаючи, слухали музику та розмовляли. Потім тато побачив свого колегу, який теж прийшов зі своєю дружиною до ресторану. Тато й мама запросили їх за наш столик, щоб поспілкуватися. Виявилося, що ця пара святкувала річницю свого одруження. Ми їх привітали з цієї нагоди. Потім мама по секрету мені розповіла, що дружина татового колеги їй сказала, що я добре вихований, і ій було дуже приємно це почути.
Крім подарунка, тато купив нам всім квитки в театр, і після обіду ми пішли на виставу. Того дня давали "Гамлета". Ось так батьки мене привчають до культурної поведінки. Я дуже вдячний їм за це.
Пояснення:
Тому що