Коли я була ще зовсiм маленькою дiвчинкою, то мала багато ляльок. Всi вони були рiзного розмiру й рiзного виду. Вони були такi рiднi менi, гарненькi, я ïх любила сильно. Але був у них один недолiк: всi вони мали лише по одному платтю. Деякi були одягненi в спiдницю й блузку, але теж не мали одягу на змiну. Це мене засмучувало, i тому я вирiшила допомогти ïм: власноручно створити для них щось новеньке. Моя мама тодi пiдтримала мене й дала якихось клаптикiв тканини. Всi вони були рiзнобарвнi i яскравi. Дуже тодi вони менi сподобалися! Я iз заохоченням узялася за роботу. Перше плаття, що я зробила, було не дуже гарним i витонченим, але менi воно дуже сподобалося, тому що я сама його придумала, сама викроïла, сама змiтала й сама зшила на своïй дитячiй швейнiй машинцi. Так це й почалося. Я шила рiзнi види одягу для своïх ляльок: плаття, блузки, спiдницi, штани, i чим бiльше я придумувала й шила, тим бiльше це менi подобалося. До того ж, чим бiльше я працювала, тим краще в мене виходило: фасони були усе оригiнальнiше, i шити я вмiла вже набагато краще, нiж спочатку. Мама навчила мене рiзним видам шиття вручну, i тому я доповнювала машинне шиття ручним орнаментом. Якось у школi я побачила оголошення про курси шиття. Вони проводилися прямо в нашiй школi, у кабiнетi працi. Я довiдалася у вчительки, у якi днi й у котрiй годинi вони проводяться. Також я запитала, що ж менi знадобиться для занять. Вона вiдповiла, що менi потрiбнi будуть мiлiметрова лiнiйка, сантиметр, бiльший зошит з полями зсередини, нитки, голки, папiр для викрiйок, i, саме головне — тканина. Разом з мамою ми купили все необхiдне… На заняттях ми вивчали склад рiзних тканин, учили знаходити напрямок ниток у тканинi, учителька показувала нам, як правильно наметувати вирiб, показувала рiзнi способи, як це можна зробити. Перше, що я пошила пiд ïï керiвництвом, був фартучек. Я була дуже задоволена, тому що вiн вийшов саме по менi, був приємного рожевого кольору й всi шви в мене вийшли такi ровненькие! Удома я вирiшила небагато змiнити фасон цього фартучка, менi було цiкаво самоï, без чиєïсь допомоги, зробити це. Я вже знала, що треба взяти за основу викрiйки, тому менi було неважко побудувати небагато не таку, як ми робили на заняттях. За два вечори я пошила фартучек, але зовсiм iншого фасону. Я подарувала його бабусi на день народження, вона була дуже задоволена й сказала, що в мене є дарування до цього. Менi було дуже приємно чути такi слова. Потiм ми навчилися шити спiдницi, штани. I завжди вдома я робила щось несхоже на те, що ми проходили на курсах, i завжди менi це приносило задоволення й радiсть. Зараз ми вчимося шити плаття, i це дуже цiкаво для мене, хоча й складнiше, нiж пошити спiдницю. Мама вже дозволяє менi користуватися ïï швейною машинкою й це дуже добре, тому що я можу все робити будинку — вiд моделювання фасону й викрiйки до самого шиття, i не треба вже спочатку вдома кроïти, а потiм строчити в школi. Коли я закiнчу школу, то хочу бути дизайнером одягу, тому що це менi дуже подобається i я вважаю, що зможу багато досягти в цiй областi.
Я дуже люблю квіти, їх аромати, яскраві пелюстки. Моя улюблена квітка — незабудка.
Яке ласкаве ім’я у моєї квітки. І сама вона прекрасна. П’ять пелюсточок, синіх-синіх, ніжніших від неба, а посередині знаходиться жовте сердечко. Незабудки не вигорають, не відцвітають, не тьмяніють на гарячому літньому сонечку. Цвітіння квітки, маленької, як нігтик дитини, м’яке, чисте, довірливе. Подивишся на неї раз — повік не забудеш. Адже у ній поєднані разом і краса, і простота, і вічність.
-матуся, у нашому місті буде виступати моя улюблена співачка бьянка. я тебе дуже прошу давай сходимо на її виступ -донечка(або син) я б з задоволенням тебе зводила на її виступ, але при одній умові що ти добре вчитись -так, мамо, я обіцяю що буду добре вчитись! - а ще розповіси меня про цю співачку -добре, вона дуже гарна,добре співає та танцюе, також мені подобається її стиль пісень. якщо хочеш я можу показати її виступ по відео записі -так, давай (вони дивляться відео) -доня, ти мене зацікавила.ми обов'язково сходимо ло неї на концерт, але ти знаєш якої умови. -дякую,матусю! тоді я пішла вчити роботу яку нам задали на дом -так, йди, а я поки що приготую вечерю
У кожної людини є найпам'ятніші, найдорожчі місця в житті. Для мене — це моя рідна домівка, мій дім, моя вулиця. Коли я була зовсім маленькою, мої батьки одержали квартиру в новому районі на вулиці Дружби Народів. Я вважаю, що ця назва символічна, адже саме дружба між людьми є запорукою найкращих почуттів: дружба перетікає в любов, без дружби немає вірності, з дружби починається людяність. Дванадцять років тому на місці кукурудзяного поля і колгоспних ферм «виріс» молодий житловий масив. Білі багатоповерхівки височіли над землею, ніби торкаючись хмар рогачами телеантен, і самі нагадували хмари. Я і мої ровесники зростали разом із цим районом, тут нам усе близьке і знайоме. Наша вулиця пряма і широка. Улітку тут багато зелені, адже на один бік припала лісосмуга, перетворена на затишну алею. З іншого, сонячного боку,— завжди багато квітів, проте і дерева за дванадцять років вже встигли підрости. Край вулиці виходить у поле. Із вікон верхніх поверхів відкривається чудовий краєвид — неосяжні зелені поля, які на початку літа золотяться соняшниковим сяйвом. Інший край вулиці впирається у широку автомобільну магістраль, за якою починаються приватні забудови. Хоча одноповерхові будиночки і претендують на оригінальність архітектури, я люблю багатоповерхівки. Особливо приємно дивитися на дев'ятиповерхівки з візерунками біля дахів — це будинки поліпшеного планування. Вони виділяються своєю оригінальністю. Вулиця дуже довга, а з обох її країв розташувалися «Універсами». їх спроектовано майже однаково, тому вулиця набуває своєрідного обрамлення. Для обслуговування жителів на території нашого мікрорайону заплановано необхідні громадські та державні заклади. Більшою мірою вони розташовуються на перших поверхах багатоповерхових будинків, за винятком хіба що магазинів і кафе. Кафе «Лотта» стало улюбленим місцем відпочинку молоді. А між будинками у затишних дворах розташувалися дитячі садочки та школи. В оточенні житлових будинків моя школа. Ця триповерхова споруда побудована так, що багато її вікон виходять у внутрішній дворик із клумбою посередині, на якій росте велика ялина. Перед центральним входом полум'яніють на клумбах квіти, а березова алея, яка веде до школи, створює затишок, підносить настрій. Я люблю свою вулицю будь-якої кори, але особливо восени. Це час, коли все залите золотом, яке перемежовується з багрянцем. <span>Із вікна мого будинку добре простежується увесь мікрорайон, а легкий вітерець ранньої осені сповнює кімнату пахощами зів'ялого листя.</span>