Назва роману символічна і багатозначна. Ці два кольори — червоне і чорне
— відбивають і ідеї роману, і соціальні проблеми суспільства, і
діалектику душі героя.
Червоне і чорне. Минуле і сьогодення — епоха Наполеона і період
Реставрації. Кумиром для багатьох молодих людей початку XIX століття був
Наполеон. В епоху Наполеона Жульєн Сорель міг би завдяки своїй енергії і
волі прославитися на полі бою, вчинити подвиг — зробити військову
кар'єру завдяки своїм особистим якостям. Він завжди носив із собою
портрет Наполеона, всі свої дії і вчинки оцінював з погляду Наполеона,
адже "...Бонапарт, безвісний і бідний поручик, зробився владикою світу
за допомогою шпаги..." Але в тому суспільстві, куди так пробивався наш
герой, важливі тільки походження і гроші, людям його стану немає місця в
"гарному суспільстві". Виступаючи на суді, Жульєн говорить: "...Я бачу
тут людей, що забажають покарати і раз і назавжди зломити в моїй особі
цю породу молодих людей низького походження, задавлених убогістю..."
Червоне і чорне. Революція і реакція. Жульєн Сорель мало схожий
на революціонера на початку роману. І все-таки наприкінці роману, на
суді, ми бачимо вже не просто злочинця або егоїста — ми бачимо
викривача. "Бережися цієї молодої людини з енергійним характером...
почнися знову революція, він усіх нас відправить на гільйотину", —
говорить про Жульєна Сореля брат Матильди. Саме енергійність,
напористість, рішучість і мужність головного героя дозволять йому
виголосити на суді обвинувачувальну промову проти вищого суспільства.
Червоне і чорне. Воно в душі самого героя: жага подвигу, пошук
себе, мрії про гарну освіту, про любов — і надмірне марнославство,
користолюбство, прагнення пробитися, не гребуючи ніякими засобами; мрії
про життя — і злочин, ешафот.
Жульєн Сорель хотів би, як його кумир Наполеон, прославитися за
допомогою шпаги, військовим, але часи Наполеона пройшли, а низьке
походження Сореля не дозволить йому зробити кар'єру. І тоді він вирішує
стати священиком, але не тому, що щиро вірить у Бога, а заради користі. І
ще: він хоче довести всім — пану де Реналю, Вально, абату Пірару,
маркізу де Ла-Молю та іншим, — що досягне своєї мети, зробить кар'єру.
Жульєн мріє про любов, але сам нікого по-справжньому не любить.
Єдине почуття, яке він відчуває до людей вищого стану, — ненависть. І
коли ж він нарешті розуміє, що кохає пані де Реналь і це почуття
взаємне, він вирушає на ешафот.
"От уже воістину в людині уживаются дві істоти", — думає Жульєн, знаходячись у камері смертників.
Червоне і чорне. Мундир офіцера і сутана священика; кров пані де
Реналь і жалобний одяг Матильди. Любов, каяття, віра, слухняність і
страх, розпач, роздратування, лють...
Стендаль не пояснив нам, який зміст уклав він у назву свого роману, і кожен вільний розуміти цей зміст по-своєму.
Я глибоко переконана, що козацтво відіграло велику роль в історії України, справило вплив на формування специфічних рис культури, самосвідомості та національного характеру. На мою думку, вже самим фактом свого існування воно надихало українців на боротьбу проти феодального гноблення, за національну незалежність.
МенЇ сподобався цей твЇр,бо його проблематика дуже актуальна.Розглядається конфлЇкт мЇж мрЇєю та дЇйснЇстю,волею та духовним рабством,високими пориваннями душЇ особистостЇ та буденним життям.
<span>О. Назарука я зрозуміла, що Роксолана діяла підступно і жорстоко по відношенню до інших дружин Сулеймана, його дітей, а також підданих. У розділі ХІV «… А червона крівця на рученьках твоїх …» розповідається про те, як Роксолана руками Сулеймана знищила Агмед-башу і Гассана. Її можна виправдати за ці криваві вчинки, бо ворогів у неї було достатньо і їй треба було захищатися, випереджаючи їх на крок.тай життя в них було тяжке в тий час.</span>
Я горджусь своєю мамою.Вона сильна людина,витримала всі мої недуги,все що зі мною траплялось на шляху життя.Коли ще я був маленький мама мене доглядала та годувала.Моя мама найкраща в світі!!!Скаже кожни третя дитина,та не всі діти щасливі.Інші діти мають батьків п’яниць та наркоманів.Я дякую богу,за те що мама у мене є.Я бережу маму.І буду любити її завжди.