Прийшла дівчина красна , барви нам принесла ясні.
<span>◦Він що кішка: як ви його не киньте, всеодно на ноги стає.
</span>Поки не упріти, поти не уміти<span>.
</span>Не будеш брикати<span>, як прийдеться хлібець з торби смике.
</span><span>Не відкладай на завтра те,що можна зробити сьогодні.</span>
Не треба сліз, не хмур, кохана, брови й не схиляй лице своє сумне (Б, А). Бідна волошко, чому ти у житі, а не на клумбі волієш рости? (Б, А). Непорушно стоять дерева, загорнені в сутінь, рясно вкриті краплистою росою (Г, А). Крім запорожчан, набилося, звичайно, багато і місцевих (Г, В). Розплющивши очі, Леонід побачив над собою каламутне небо (Г). Бійці, здебільшого вусаті статечні чоловіки, зриваються на ноги, нагледівши офіцерів, і завмирають у готовності (Г). Там, кажуть, з гір усю країну видно (В).
Мій друг дуже х<span>вастливий.</span>
<span>У мене є шістнадцять книг.</span>
<span>Мій брат дуже пестливий.</span>
<span>На пляжі стояв кістлявий чоловік.</span>