Уже на порозі затишної оселі моєї бабусі я вловлюю запах пиріжків. Ох, ці пиріжки! Вони такі смачнючі! Ми всі її онуки тільки й мріємо скоріше приїхати до неї в гості на пиріжки. Бо її пиріжки, на наше переконання, — це неперевершений кулінарний витвір мистецтва. Бабуся знає, як ми полюбляємо її пиріжки, тому завжди до нашого приїзду намагається приготувати чималенько.
<span>Мені приємно спостерігати, як бабуся готує цей неповторний виріб з неземним смаком. Спершу вона готує запарку з молока, борошна, цукру та дріжджів. Поки запарка настоюється, щоб почати підходити, тобто мають з'явитися бульбашки, вона готує «поле діяльності». Усе з кухонного столу прибирається, бо віднині на цьому плацдармі будуть з'являтися пухкенькі, пахучі, візерунчасті пиріжечки. Бабуся кожен пиріжок прикрашає то листочком, то колосочком, то зубчиками, то якимись квіточками. </span>
<span>Я помітила, що бабуся завжди вдягає чистенький білий фартушок, ніби готується до якогось святкового дійства. А ще вона посміхається до кожного пиріжка ще й примовляє: «От славний козачок! А ходи-но до свого війська!» — і саджає його в рядочок до інших на лист. Коли стрункі ряди пиріжків — козачків заповнені, вона змащує їх яйцем, збитим із молоком. До того ж робить це великою гусячою пір'їною. </span>
<span>Для мене це якесь чародійство: і пір'їна, і примовляння бабусі, і її святковий вигляд. Може, тому й пиріжки такі смачні — пресмачні. </span> це в хедожньому стилУже на порозі затишної оселі моєї бабусі я вловлюю запах пиріжків. Ох, ці пиріжки! Вони такі смачнючі! Ми всі її онуки тільки й мріємо скоріше приїхати до неї в гості на пиріжки. Бо її пиріжки, на наше переконання, — це неперевершений кулінарний витвір мистецтва. Бабуся знає, як ми полюбляємо її пиріжки, тому завжди до нашого приїзду намагається приготувати чималенько.
<span>Мені приємно спостерігати, як бабуся готує цей неповторний виріб з неземним смаком. Спершу вона готує запарку з молока, борошна, цукру та дріжджів. Поки запарка настоюється, щоб почати підходити, тобто мають з'явитися бульбашки, вона готує «поле діяльності». Усе з кухонного столу прибирається, бо віднині на цьому плацдармі будуть з'являтися пухкенькі, пахучі, візерунчасті пиріжечки. Бабуся кожен пиріжок прикрашає то листочком, то колосочком, то зубчиками, то якимись квіточками. </span>
<span>Я помітила, що бабуся завжди вдягає чистенький білий фартушок, ніби готується до якогось святкового дійства. А ще вона посміхається до кожного пиріжка ще й примовляє: «От славний козачок! А ходи-но до свого війська!» — і саджає його в рядочок до інших на лист. Коли стрункі ряди пиріжків — козачків заповнені, вона змащує їх яйцем, збитим із молоком. До того ж робить це великою гусячою пір'їною. </span>
<span>Для мене це якесь чародійство: і пір'їна, і примовляння бабусі, і її святковий вигляд. Може, тому й пиріжки такі смачні — пресмачні. </span>
Африка найбільший з трьох материків «південної групи». Відокремлена від Європи Середземним морем<span>, вона з'єднана з </span>Азією<span> у своїй північно-східній частині </span>Суецьким перешийком<span> (який перетинається </span>Суецьким каналом<span>) завширшки 130 км. В геополітичному контексті, як правило, </span>Синайський півострів<span>, який належить </span>Єгипту<span> і розміщений на схід від Суецького каналу часто вважають частиною Африки. Африка простягається приблизно на 8 000 км від найбільш північної точки </span>мису Рас-Енґела<span> в </span>Тунісі<span> (37°21′ півн. широти) до найбільш південої точки — </span>мису Голкового<span> в </span>ПАР<span>(34°51′15″ півд. широти), а відстань від найбільш західної точки материка — </span>мису Альмаді<span> в </span>Сенегалі<span> (17°33′22″ зах. довготи) до найсхіднішої — </span>мису Рас-Гафун (або Рас-Хафун)<span> в </span>Сомалі<span> (17°33′22″ сх. довготи) дорівнює приблизно 7 400 км. Довжина </span>берегової лінії<span> становить 26 000 км, і відсутність глибоких берегових заглиблень можна проілюструвати тим фактом, що Європа, яка займає лишень 9 700 000 км² — менше ніж третину площі Африки — має берегову лінію завдовжки 32 000 км</span>
Кожна людина хоче миру, справедливості, чесності в світі. У сучасному світі існує явище, яке шкодить людині: війна, несправедливість та ще дуже багато перешкод. Через війни гине величезна кількість людей. Через брехню страждають невинні люди. Війни зовсім пережкоджають миру. У той же час необхідно справедливо констатувати, що війни на нашій планеті все ще трапляються і, швидше за все, будуть продовжувати траплятися. Причин тому настільки багато, що ніяке бажання і ніякий заклик до миру ніколи і ні за що не буде почутий, якщо у сильних світу цього дійсно буде намір розпочати військові дії. Можна скільки завгодно перераховувати шкоду від війни, її негативні наслідки і результати, але, як не крути, іноді вона просто-таки неминуча. Сумно це розуміти і усвідомлювати, особливо в світлі того, що війна дійсно вбиває багатьох. Ми хочемо миру!
Одеса мое ридне мисто .Воно мени подобается томушо це гарне мисто тут е чисте море и орхетектура. Це аривне мисто бо коли до нього хтось приеджае то одразу закохоится в це мисто извини что так пишу просто нету украинского на клавише