Весна, весною, весни, весну, весні - форми одного слова.
весняний, веснянка, навесні - однокореневі
Чуємо і говоримо
літерами
читаємо і пишемо
последнее не поняла
Я закончила 5 класс.У меня начались летние каникулы.И я со своим классом поехала путешествовать в лес.Лес был недалек от города,где я училась.И мы с классом приехали в этот чудесный лес.Там было очень интересно.Мы ехали туда с ночовкой.В лесу былои крепкие дубы и тополя.И я подумала что эти деревья прожили 150-200 лет.На этих деревьях стояли белки ,и смотрели на нас.Лес был охранен.И мы играв и играв очень сильно устали. После того мы легли ,и любовались этими прекрасными звездами!И наконец-то мы уснули. А утром уехали назад в город.Но это было самое чудесное путешествие в моей жизни!!!
<span>Початок літа – це період, коли ожила природа пахне і цвіте на повну силу і у багатьох городян, та й у сільських мешканців теж, виникає непереборне бажання зібратися компанією друзів або родичів, з шашличками та іншими атрибутами чудового відпочинку, і «посидіти »на природі, відчути себе з нею єдиним цілим. Це добре і не засуджується, але: до того часу, поки ви нікому не заважаєте. Відпочиваючим в гаю друзям, треба пам’ятати про чітку відповідь на питання, що звучить в заголовку статті: чому не можна шуміти в лісі.Проблема навіть не в тому, що ще з дитинства мами, тата, вихователі, вчителі намагалися виростити з нас цивілізованих людей, які не втрачають самовладання в будь-яких ситуаціях (навіть на пікніку!), Справа в тому, що раптовим гамором ми можемо принести шкоду тим , хто проживає в зеленій частіше, а не приїхав туди відпочивати.</span>
Луцька осінь
у Луцьку гуляла пишна осінь
пожовкле листя вкрило доріжку. приємний шум під ногами звучав немов в дитинстві. рвучкий вітер носився з бабиним літом. вони ніби закликали зіграти у Спіймай мене. я не можу надихатись вдосталь осінньою прохолодою.
яка чудова Луцька осінь.
(Луцьк заміни своїм містом, я писала про себе)