1.Арктические пустыни
2. арктический
3. арктическая пустынная
4. мох, лишайник (местами)
5. лемминг, песец, встречается овцебык.
1. Тундра.
2. Субарктический.
3. тундро-глеевые.
4. мох, лишайник, кустарнички, трава.
5. северный олень, песец, лемминг, волк, карибу.
1. Лесотундра.
2. Субарктический.
3. Глеевые, подзолистые.
4. растительный мир тундры и частично тайги.
5. животный мир тундры и частично тайги.
1. Тайга.
2. Умеренный.
3. Подзолистые, мерзлотно-таежные.
4. бальзамическая пихта, ель, сосна.
5. черный медведь, гризли, лось, лесной бизон, канадская рысь, скунс, ондатра.
1. Смешанные и широколиственные леса.
2. Умеренный.
3. бурые лесные, дерново-подзолистые.
4. клен, бук, береза, платан, тюльпановое дерево, белая и красная сосны.
5. бизон, бурый медведь, рысь. (дикие животные только в заповедниках)
1. Лесостепи и степи (прерии)
2. Умеренный.
3. Черноземные и каштановые.
4. бородач, бизонова трава, типчак. (злаковые)
5. койот, грызуны, луговая собачка.
1. Переменно-влажные леса.
2. Субтропический.
3. Желтоземы, красноземы.
4. дуб, магнолия, пальмы, кипарис.
5. дикие животные отсутствуют.
1. Полупустыни и пустыни.
2. Тропический.
3. Серо-бурые, сероземы.
4. полынь, солянка, кактус, агава.
5. пресмыкающиеся, броненосец.
1. Тропические саванны и влажные тропические леса.
2. Тропический влажный.
3. Красноземы и красно-бурые.
4. Плантации тропических культур.
5. Диких животных нет.
насамом деле
охрана окружающей среды является основной проблемой локального республиканского и глобального уровня.
так как человек это такое существо он только знает как убивать срезать загрязнять и т.д
человек срезает деревья что ведёт к нехватке кислорода эти проблемы встречаются на всём белом свете истребляет животных которые ппростонапросто исчезают навсегда
загрязняет воды отходами химическими и другими
и т.д можно говорить что человек просто убивает сам себя
этими действиями вот этим и занимается охрана республиканского и глобального уровня
<em>удачи</em>
Охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини - невід'ємна умова сталого економічного та соціального розвитку України. З цією метою Україна здійснює на своїй території екологічну політику, спрямовану на збереження безпечного для існування живої і неживої природи навколишнього середовища, захисту життя і здоров'я населення від негативного впливу, зумовленого забрудненням навколишнього природного середовища, досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи, охорону, раціональне використання і відтворення природних ресурсів. Питання екологічної безпеки та, у зв'язку з цим, природоохоронної діяльності в Українській державі є пріоритетними. Стаття 50 Конституції України наголошує, що "кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена".
Стаття 3 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" основними принципами охорони навколишнього природного середовища в Україні визначає: пріоритетність вимог екологічної безпеки, обов'язковість додержання екологічних стандартів, нормативів та лімітів використання природних ресурсів при здійсненні господарської, управлінської та іншої діяльності; гарантування екологічно безпечного середовища для життя і здоров'я людей; запобіжний характер заходів щодо охорони навколишнього природного середовища; екологізацію матеріального виробництва на основі комплексності рішень у питаннях охорони навколишнього природного середовища, використання та відтворення відновлюваних природних ресурсів, широкого впровадження новітніх технологій; збереження просторової та видової різноманітності і цілісності природних об'єктів і комплексів; науково обґрунтоване узгодження екологічних, економічних та соціальних інтересів суспільства на основі поєднання міждисциплінарних знань екологічних, соціальних, природничих і технічних наук та прогнозування стану навколишнього природного середовища; обов'язковість екологічної експертизи; гласність і демократизм при прийнятті рішень, реалізація яких впливає на стан навколишнього природного середовища, формування у населення екологічного світогляду; науково обґрунтоване нормування впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище; безоплатність загального та платність спеціального використання природних ресурсів для господарської діяльності; стягнення збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів, компенсація шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища; вирішення питань охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів з урахуванням ступеня антропогенної змінності територій, сукупної дії факторів, що негативно впливають на екологічну обстановку; поєднання заходів стимулювання і відповідальності у справі охорони навколишнього природного середовища; вирішення проблем охорони навколишнього природного середовища на основі широкого міждержавного співробітництва.
Екологічна ситуація в Полтавській області
У Полтавській області стан навколишнього природного середовища протягом останніх років залишається стабільним, враховуючи незначну динаміку змін більшості показників, що характеризують стан довкілля, за відсутності техногенних та природних надзвичайних подій і явищ, і є доволі прийнятним у порівнянні з більшістю інших областей України.
Протягом року в області в атмосферне повітря викидається 150 тис. т забруднюючих речовин (без діоксиду вуглецю). Передують міста Кременчук і Полтава, на які припадає майже половина обсягів викидів в області (на М.Кременчук - майже третина). Щільність викидів складає 5,3 т/км2 і близько 100 кг за рік на 1 мешканця області, що, відповідно, в 1,9 рази та в 1,3 рази менше ніж в середньому по Україні. Найбільшим
<span>ВРЕМЕНА ГОДА, четыре периода года (весна, лето, осень и зима),
характеризующиеся определенными средними температурами. Начало каждого
времени года имеет четкую астрономическую границу. Эклиптика (видимый
путь движения Солнца по небесной сфере) делится четырьмя точками –
весеннего и осеннего равноденствий и летнего и зимнего солнцестояний –
на секторы по 90°. Период, за который Солнце проходит один из этих
секторов, называется временем года. Весна в Северном полушарии и осень в
Южном начинаются, когда Солнце проходит через начальный круг склонения и
его прямое восхождение равно 0° (весеннее равноденствие). Лето в
Северном полушарии и зима в Южном наступают, когда прямое восхождение
Солнца равно 90° (летнее солнцестояние). Осень в Северном полушарии и
весна в Южном начинаются, когда прямое восхождение Солнца составляет
180° (осеннее равноденствие). Началом зимы в Северном полушарии и лета в
Южном считается зимнее солнцестояние, когда прямое восхождение Солнца
составляет 270°.</span>