Хай мовчать Америки й Росії, Коли я з тобою говорю!В. СимоненкоСьогодні часто можна почути, що наша країна ще дуже молода. Дещо дивно звучать такі слова, адже Україна має тисячолітню державну історію, яка сягає ще часів Київсь-кої Русі. Однак таке твердження все ж таки слушне, бо можливість по-справжньому творити власну державу українці вибороли менше двадцяти років тому, коли було проголошено незалежність України.33Здавалося б, нарешті ми отримали те, заради чого сотні років відчайдушно боролися й гинули мільйони наших предків, а проте, отримавши таку бажану свободу, ми просто не знаємо, що з нею робити. У часи, коли вже жодна з країн світу не може нам диктувати свої правила, Україна розривається щонайменше між трьома полюсами: прагне приєднатися до Європейської Спільноти, подружи-тися з Америкою і не зіпсувати стосунків із Росією. Тоді, коли нарешті українська мова, не скута заборонами, може повноцінно розвиватися, українці прагнуть другої дер-жавної мови. У період, коли національна економіка спро-моглася вийти на світовий рівень, урядовці виступають проти вступу України до Світової організації торгівлі...*Да жаль, таких парадоксів дуже багато, і всі вони свідчать про те, що після здобуття довгоочікуваної незалежності наша держава опинилася сам-на-сам зі складними пробле-мами, які мусить вирішувати не хто інший, як її народ.Думку про те, що лише самі українці мусять опікува-тися своєю державою, обстоювали чи не всі вітчизняні письменники. Уперше про це заявив І. Котляревський у своїй поемі «Енеїда», напророчивши великій країні рай-ське життя, допоки вона не буде «цілувати ноги чужої постоли».Палким прихильником незалежної України з вільним народом був і основоположник нашої літератури Т. Шев-ченко, який у багатьох поезіях змалював омріяне май-бутнє української нації:І на Омріяній земліврагане буде, супостата,а буде син і буде мати,і будуть люде на землі,де простеляться шляхи вільні і широкі:...І пустиню опануютьВеселії села.Цю ідею підтримували І. Франко, В. Винниченко, Леся Українка та багато інших письменників XIX та XX сто-літь. Зокрема, Леся Українка у своєму вірші «На роковини34Шевченка» заприсяглася від імені всіх українців власно-руч творити свою державу:Ми, як ти, минати будем Чужії пороги, Орати будем свої ниви, Рідні перелоги.Справжніми співцями незалежності України, за якої сам український народ творить своє майбутнє, стали «поет-державник» Є. Маланюк та поети-емігранти, зму-шені колись покинути Батьківщину через ідейну незгоду з правлячою верхівкою. Таких прикладів можна навести дуже багато, але головне - розуміти, що саме хотіли ска-зати нам письменники, які присвятили свої твори ідеї не-залежної України.Моє покоління стало очевидцем перехідного періоду нашої держави в побудові демократичного суспільства. Український народ рухається вперед, долаючи труднощі, виправляючи допущені помилки. Але, на жаль, щоразу нові зміни нашої влади призводять до нових змін у самій країні. Дуже часто все починається спочатку, у розбудові держави ми змушені зупинятися, повертатися назад, змінювати вже звичне... Однак жодне демократичне суспільство не може похвалитися легким і швидким до-сягненням своєї мети.Тому я вірю, що моя країна вийде на правильний шлях, вірю в майбутнє незалежної держави, яка посідати-ме гідне місце серед інших європейських держав, буде по-пулярною і шанованою у світі. Для цього всі ми, її свідомі громадяни, маємо докладати зусиль, працювати й твори-ти задля ЇЇ добробуту, сприяти розвитку всіх сфер її жит-тя. Коли кожен з нас усвідомить, що майбутнє незалежної країни в наших руках,...забудеться срамотна Давняя година. І оживе давня слава, Слава України.<span>(Т.Шевченко</span>
<span>Недарма говорять, що природа – наша мати. Вона дає людині все необхідне для життя, хоч ми не завжди можемо оцінити її дарунки. Що може бути кращим за тепле сонце, величні гори, грайливе море, квітучі дерева навесні? Світ природи багатий і різноманітний. Чого варті сотні тисяч видів тварин, більшість з яких ми ніколи не бачили у житті! А найголовніше те, що людина не просто користується тим, що природа дає їй, а cама становить її невід’ємну частину.</span><span>Зараз ми всі звикли жити у світі, який начебто будуємо для себе самі. Ми живемо у великих будинках, оснащених високотехнологічними побутовими пристроями, маємо змогу пересуватися на великі відстані завдяки автомобілям, потягам, літакам. Також ми можемо слідкувати за тим, що відбувається за тисячі кілометрів, через Інтернет або телебачення. Але на мою думку, все це вторинне, адже в будь-якому випадку ми використовуємо знання законів природи та її енергію для створення всіх цих технологій. І на крайній випадок, людина може прожити без усього цього, як жили наші предки й досі живуть деякі первісні племена.</span><span>Дуже засмучує те, що люди захопившись розвитком нових технологій, часто шкодять природі. Наша діяльність викликає забруднення довколишнього середовища, кліматичні зміни, вимирання видів тварин і рослин. Колись це було не дуже помітно, а зараз у великих містах просто нема чим дихати. Необхідно пам’ятати, що шкодячи природі, ми робимо гірше самим собі. Мені дуже подобається, що в багатьох країнах люди звернули увагу на альтернативні джерела енергії та екологічні види транспорту. У цій справі неможна бути байдужим – ми маємо зберегти багатства і красу природи, тільки за цієї умови можливе й наше існування на Землі.</span>
<span>Я також намагаюсь допомагати природі.Можливо зовсім трошки, але допомагаю.Розчищаю сніг, кормлю птахі, поливаю дерева все це і є допомога хай невелика, але допомога.</span>
1. Усі йшли на нашу вечірку: і Дмитрик, і Сашко, і Галинка. У саду було усе, що ми шукали: і яблуні, і груші, і сливи. 2. Олівці і ручки, пензлики і фарби - усе те ми знайшли у нашому магазині. Ромашки і барвінок, незабудки і маки - квіти, що найчастіше зустрічаються у полі. 3.<span>Усі дерева, які розквітли у саду: яблуні, груші, сливи - заполонили ароматом повітря. </span>Усе навколо: дерева, птахи, люди — сповнене весняної, пружної, нестримної сили<span> 4.</span><span>Різна погода восени, а саме: віє, гріє, лиє. </span>Усяке птаство, як-от: деркачів, перепілок, куликів, курочок — можна було викосити косою з трав або впіймати<span>.</span>
Я завжди встаю о пів на сьому і дивлюся у вікно, щоб побачити сонце.
Кожного ранку ми з батьками робимо ранкову гімнастику і виконуємо десять фізичних вправ.
Діти повинні лягати не пізніше ніж о десятій годині.
Я снідаю о восьмій годиині, обідаю близько другої дня і маю три страви до споживання. \ Учні повинні сідати виконувати дом.завдання, відпочивши, але не пізніше, ніж о третій годині дня.
Якщо діти лягатимуть пізніше дев*ятої години, то в них можуть початися проблеми зі здоров*ям.