<span>Фразеологізм – це словосполучення , яке за значенням дорівнює одному слову. Наприклад, пекти раків – червоніти;намити шию-вилаяти.</span>
Називний - Кучерешко Анастасія Геннадіївна
Родовий - <span>Кучерешко Анастасії Геннадіївни
</span>Давальний - <span>Кучерешко Анастасії Геннадіївні
</span>Знахідний - Кучерешко Анастасію Геннадіївну
Орудний - Кучерешко Анастасією Геннадіївною
Місцевий - <span>на Кучерешко Анастасії Геннадіївній
</span>
<span>РАДІСТЬ: -*/-*/-= 3 СКЛАДИ, 7 БУКВ,6 ЗВУКІВ,</span>
Мою увагу привернув пам'ятник,що знаходиться у столиці-місті Києві.Це композиція засновникам міста братам Кию,Щеку та Хориву і їхній сестрі Либідь.Сам пам'ятник складається з 9-ти метрового човна та самих постатей 4-х метрової висоти.Автор роботи В.З.Бородай.Цей пам'тник було споруджено на набережній Дніпра у 1982 року з нагоди святкування 1500 річниці з дня заснування Києва.Всі елементи пам'ятника зроблені з міді.Ця композиція надзвичайно велична та викликає у мене велике захоплення.Я обов'язково хочу побачити цей пам'ятник.
ВОРОНИ́Й<span>а́, е́. Чорний із синюватим полиском (про масть
коня). Ведуть коня вороного, Розбиті копита… А на йому сіделечко Хустиною
вкрите Кінь чорної масті. Копитами вдарте, вороні, — У степу ми з
вами не одні (Воронько, Три покоління, </span>Вороний, а, е.<span>1) Вороной. Стояв кінь вороний у наряді. Мет. 98.</span><span>2) Чорный. Посередині колодязь, а там вода аж ворона. Вороненький.</span><span>ворони́й —</span><span>1) (пестливе — вороне́нький) чорний із синюватим полиском
(про масть коня); також кінь такої масті (його ще називають воронце́м,
воронько́м); уживається як постійний народнопоетичний епітет до слова кінь.
Козак виїжджає; Лід ним коник вороненький Насилу ступає (Т. Шевченко); Ведуть
коня вороного, розбиті копита (Т. Шевченко); Купи собі, сину, коня
вороного, Постав у станочок, говори до нього (пісня); Копитами вдарте,
вороні, — У степу ми з вами не одні </span><span>2) во́рон-кінь = во́рон-ко́ник = во́рон-кониче́нько —
народнопоетичні назви вороного коня; у піснях і поезії назва часто
розчленовується. Ступай, коню, ступай, ворон, З гори кам’яної До тієї
дівчиноньки, Що чорнії брови (пісня); У ніженьках, на припоні,
Ворон-коник плаче ; Іде сходом козаченько, Лід ним
ворон-кониченько… </span>