Это слова Кузьмы Минина
В сентябре 1611 года "торговый человек", нижегородский земский староста
Кузьма Минин обратился к горожанам с призывом создать народное
ополчение. На городском сходе он произнес свою знаменитую речь<span>
</span>
Ответ:
самураи, харакири, Хиросима, Нагасаки, автопром, сад камней,суши, сакура, гейши, узкие глаза и стрелки на них, много народу, небоскребы, люди низкого роста, сырая рыба, японская национальная одежда.
Гейши- женщины которые живут в отдельных домах. К ним в дома приходят люди и они их развлекают танцами. остальное думаю
сам(-а) знаешь
Після успішної для росіян Галицької битви (1914 р.) бої між російською і австро-німецькою арміями на українських землях розгорілися на Карпатських перевалах. Незважаючи на наполегливість росіян, подолати ці перевали їм так і не вдалося. Проте наступним успіхом росіян стала облога фортеці Перемишль, яка капітулювала 22 березня 1915 р. У результаті росіяни взяли в полон 120 тис. австрійців і захопили 400 гармат. На завойованій території Східної Галичини і Північної Буковини російська влада встановила режим, який, за словами голови російської адміністрації Галичини генерал-губернатора графа О. Бобринського, мав запровадити «русские начала» в житті населення краю. Так, у Галичині запроваджувалися російська мова і російське законодавство. Закривалися українські школи, інші навчальні заклади та культурні організації. Почалось навернення греко-католиків у православ’ я. Майже всіх представників української еліти, що залишилась у краї, а також верхівку греко-католицької церкви на чолі з митрополитом А. Шептицьким було вивезено в глиб Росії. Відбулись єврейські погроми. Російська окупація тривала до весни—літа 1915 р. Тим часом австро-німецьке командування розробило стратегічний план на 1915 р., згідно з яким передбачалося спрямувати проти Росії головний удар і вивести її з війни. Зібравши достатню кількість військ, австро-німецьке командування перейшло в наступ. У районі міста Горлиця було прорвано російський фронт. Уже в лютому австрійські частини вступили до Чернівців, 22 червня — до Львова, а до кінця червня захопили всю Галичину і Буковину, за винятком вузької смуги на схід від Тернополя. Крім Галичини, австро-німецькі війська під час наступу 1915 р. окупували західну Волинь, Холмщину, Берестейщину з містами Луцьк і Дубно. Росіяни зазнали поразки через погане матеріальне постачання військ і прорахунки командування. Відступ російської армії супроводжувався новим погромом українства, депортацією населення. Поряд із цим до відступаючих російських частин додалися біженці, які боялися репресій з боку Австро-Угорщини. Загалом до Росії було переміщено понад 100 тис. українців. Депутат російської Державної думи П. Мілюков назвав російську політику в Галичині «європейським скандалом». Зупинивши наступ австро-німецької армії на лінії Кам’ янець-Подільський—Тернопіль—Кременець—Дубно, росіяни навесні 1916 р. силами Південно-Західного фронту несподівано завдали удару, який увійшов в історію під назвою Брусиловський прорив (від прізвища генерала Олексія Брусилова, призначеного у березні 1916 р. командуючим цим фронтом). Наступ розпочався 22 травня 1916 р. Після нетривалої артпідготовки росіяни перейшли в наступ по всьому фронту, тим самим не давши австро-угорським військам свободи маневру. Російські війська просунулися по всьому фронту вглиб на 80—120 км, знову оволоділи Чернівцями, Коломиєю, Бродами, Луцьком. Унаслідок Брусиловського прориву австро-угорські війська зазнали значних втрат: понад 1 млн вбитих і поранених, понад 400 тис. полонених. Росіяни втратили близько 500 тис. осіб. Після завершення цього наступу лінія фронту залишалася майже незмінною протягом року. Тим часом у березні 1917р. в Росії відбулась революція. Новий російський уряд, прагнучи зміцнити своє внутрішнє становище, улітку 1917 р. розпочав новий наступ, який завершився повним провалом, новими жертвами і територіальними втратами. Контрудар австро-німецьких військ примусив росіян відступити навіть далі, ніж у 1915 р. Ця лінія фронту проіснувала аж до укладення Берестейського миру. Висновок. Протягом 1915—1917 рр. українські землі продовжували залишатися ареною бойових дій між військами Росії і Австро-німецького блоку. У результаті західноукраїнські землі були розорені тривалими бойовими діями і окупаційною політикою, яку проводили щодо цих земель Австро-Угорська і Російська імперії. Дати: 22 березня 1915 р. — капітуляція австрійської фортеці Перемишль; весна-осінь 1915 р. — наступ австро-німецьких військ, поразка і відступ росіян; 22 травня 1916 р. — початок «Брусиловського прориву»; червень 1917 р. — останній наступ росіян та його провал.
<span>Источник: </span><span>http://5fan.ru/wievjob.php?id=92701</span>
"Начнём с того, что, вставая каждое утро с постели и глядя в своё милое, маленькое, каменное окошко я вижу большие стены. По периметру их ограничивают большие башни, словно не людское детище это. Обычно спросонья я слышу стук доспехов. Это гарнизон меняется, нынче так заведено, а то мало ли, разбойники, да варвары так и наровят забрать скот или украсть недельную поставку провизии. Иногда задумываюсь, а как бы выглядел этот город с высоты птичьего полёта? Чудеса да и только. В городе столько различных маленьких развлетвлений, даже живя здесь уже столько лет, не могу запомнить их все! Однако мрачно немного там, по ночам так вообще туда никто в здравом уме забрести не додумается, а если и додумается, то вряд ли это кончиться чем-то хорошим.
Вчера новую реку забило, пришлось почти толпой вытаскивать мусор. Наверное, это после тех ремесленников, которве убежали от хозяев, только несколько дней назад прибыли, а такой уже бардак.
Есть здесь моё любимое место. Это замок. Большой такой, сияющий. Постоянно мужи туда ходят, в латах из серебра да в одёжке покрасивее. Там герцог живёт, не один, со всей семьёй. Перед сном люблю смотреть на его стены, забравшись на крышу ближайшей лачужки. Там тепло и уютно. Иногда так задумаюсь, что засыпаю прямо под звёздами.
Подробнее - на Znanija.com - znanija.com/task/22916065#readmore
Ключевыми являются слова Павла «Всякая душа да будет покорна высшим властям, <u>ибо нет власти не от Бога</u>; существующие же власти от Бога установлены. Посему противящийся власти противится Божию установлению»<span>– эта цитата из Послания апостола Павла к Римлянам </span><span>
</span><span>Христиане совсем не желали ссориться с властями, поскольку были нацелены на свою миссию распространения христианства, и платили налоги. Сам Апостол Павел имел римское и тарсийское гражданство и относился с уважением к властям.
</span>