<span> Ще до півневого крику,
коли всі на світі Сплять
, йде Ведмедиця велика,
Шляхом зоряним гулять.
Я, вітаючись, махаю
Їй крізь марево ночей.
І вона мені моргає
Золотинками очей. </span>
<span>№2. Сплять - присплять; йде - прийде; велика - превелика; вітаючись - привітавшись; моргає - приморгує.</span>
Іноді в житті настає момент, коли починаєш думати про буття і
призначення людини на землі. Чи варте наше життя чогось цінного у плині
хвиль великого океану віків? Чи не питали ви себе, як змінився б світ,
якби ви не народилися ...
Кожного дня ми спілкуємось,
робимо певні дії і тим самим змінюємо життя інших. Тому кожна людина
конструює майбутнє всієї планети. Не можно також сказати, що людина
ціниться лише в той час коли живе, багато хто здобув визнання після
смерті. Також не можна судити про цінність життя людини на основі
великих подвигів. Так, ми звичайно ж повинні поважати національних
героїв, вчених та багато кого ще, тому що саме за їх допомогою ми маємо
саме це майбутнє, без війни і з комфортними умовами. Та чи думали ви над
тим, що велике складається з молого, і що деякі зовсім невідомі люди,
які жили, живуть і будуть жити, просто з дня у день несуть добро ішим.
Чи не у цьому призначення життя людини?... Просто зберігати і дарувати
своє добро...Кожен хто усвідомив своє призначення у цьому сенсі дійсно
живе не дарма!
<span> Тому я вважаю, що життя - найвища цінність і що людина
всетаки не дрібна піщінка, на яку можно наступити і не помітити цього, а
цілком вагома частина життя всієї планети.
</span>
Вірний Петрів кінь Буланко мчав по високій траві. З-під його копит, розправивши рожеві й зелені прозорі крильця, бризкали на всі боки коники. Комах зносило вітерцем, і вони розсіювались далеко довкола. Кілька разів з-під самих копит мов хто викидав здоровенних зайців. Не раз із густої трави сторчма злітали розпасені куріпки.
Популярність пісні Семена Климовського «Їхав козак за Дунай» безпрецедентна. Її співали вже в середині вісімнадцятого століття. Мотив розлуки козака з коханою дівчиною, образний лад пісні, характер мелодії дають підстави називати її романсом.
<span>Пензлик, аркуш та вода…</span>
<span>Де ж малюнок? От біда!</span>
<span>Що іще забув я взяти,</span>
<span>Щоб пейзаж намалювати? (фарба)</span>
<span><span>Ручки й олівці, щоб знали,</span>
<span>Ми кладемо у … (пенал)</span></span>
<span><span><span>Порахує сантиметри,</span>
<span>А як треба – міліметри!</span>
<span>Рівно лінії проводить,</span>
<span>З олівцем за ручку ходить. (лінійка)</span></span></span>