РізнотрАвйа
р приг непарн дзвінк пом"якш
і голосн ненаголош
з приг парн дзвінк тв
н приг тв непарн дзвін
о голосн ненагол
т приг парн глух тв
р приг непарн дзвінк тв
а голосн нагол
в приг парн дзв тв
й пригол мяк непарн дзв
а голосн ненагол
Антилопа до козлика в гості прийшла,
Ананас апетитний йому принесла
буква А
Ліс стояв в дорогому уборі,якого не вигадає ні одна людина.І все те диво світилось,блищало,сипало діамантами,переливалось,іскрилось.Ні одна картина влітку не може прирівнятись до цієї зимової.
Серед лісу виднілась хатинка.Мабуть ,для лісника.Вона була прикрита білим товстим м,яким снігом.Коло хатинки була прогалина. На ній наче хто розкинув квітник:кущики бузини,папороті,бур,яну.Все було схоже на квітки з срібла.Це був тихий,мрійний сон заснулого лісу.
Степан Олійник "Чудо в черевику"Як відомо, всі ледачіЖдуть легенької удачі(Без труда щоб їм везло!).Так і з Васею було.Вчиться Вася в п’ятім класі.Якось друг і каже Васі:— Знаю чудо я одне.Чудо справді чарівне.Будеш мати без морокиТи п’ятірки за уроки,Лиш зроби, мій друже, так:Роздобудь собі п’ятак,Приліпи його, мов латку,В черевик під ліву п’ятку,Узувайся і ходи.Піде діло — хоч куди!Це я, — каже, — перевірив. —...Вася здуру і повірив.Ліпить Вася БоровикП’ять копійок в черевик.Взувся,Тупнув,Взявсь у боки:— Більш не вчитиму уроки:Повезе мені і так,Під п’ятою ж є п’ятак!Вранці йшов і всю дорогуПрипадав на ліву ногу.Ось і школа,Ось і клас.Арифметика якраз.— Боровик, іди до дошки!Вася встав, пом’явся трошки,На п’ятак натис — дарма!Де ж те чудо?Щось нема....За годину викликають,З географії питають.Вася встав — ні в сих ні в тих,Замість чуда — в класі сміх.Мав мороку він велику,Бо п’ятак у черевикуВідіграв одну лиш роль— Надавив йому мозоль!Закінчилися уроки —Бігли учні в різні боки.Ну, а Вася БоровикЛедве тяг свій черевик.Під п’ятою п’ять копійок,<span>А у сумці — стільки ж двійок!
</span>