Ось і минуло тепле літо. Настала осінь. Непомітно підкралась вона до наших садів, полів, гаїв, лісів. Ще в кінці серпня дерева почали вкриватись жовтим листям, а зараз воно вже блищало на сонці, ніби золото. Дерева стояли у багряному, жовтому листі, яке потихеньку спадало додолу. Земля була вкрита кольоровим листям, наче йдеш по прекрасному килимі. Я люблю слухати шерехи опалого листя, дивитися на чарівні розписи осені на листях клена. Промайнуло коротке бабине літо, починало повівати холодом, змовкли пернаті музиканти. Ось і прийшов час прощатися із золотою осінню<span>.</span>
1.Троянда усміхається сонцю шовковими пелюстками, розтуленими назустріч теплу й сонцю.
2.Яблуні посхиляли до землі гілля, обтяжене медовими запашними плодами.
3.Нависаючі над обрієм хмари здавалися важкими й суворими.
4.Прикований до стелі Прометей подолав нелегкий шлях від темряві до світла.
Бабуся подарувала менi двох маленьких папужок.
Папужки були у великiй клiтцi.
У годiвничку для пташок я насипав корм.
-Так уявляю тільки я би хотів щоб нам добудували майданчик. З моеї точки зору це більш важлива справа.
- Ні, ти не правий. Квіти це ж краса. Коли на них дивишся аж душа радіе.
-Так я тебе зрозумів тебе. Майданчик нам не так сильно потрібний як ця краса.Але тоді краще і добутувати майданчик та поряд посадити квіти.Так буде по честному.
- Друже, я дуже радий за тебе що ти зрозумів.
-Я теж.