Десять будинків, чотири парасольки, два оповідання, три відра, сімнадцять дерев, одна дівчинка, п`ять вікон, сім дверей, дванадцять сосен, шість дошок, тридцять одна гривня, сорок учнів, вісім парт.
БУДИНОК - нульове закінчення; ДВЕРІ - закінчення і
Славетна київська ікона святого Миколая, відома під назвою „Миколи
Мокрого", протягом століть була головною святинею Софійського собору і
першою чудотворною іконою на Русі.
Святий Миколай (Микола)
Чудотворець, архієпископ Мірлікійський (IV ст.), котрий уславився ще за
життя даром чудотворіння та щедрою допомогою знедоленим, користувався на
Русі, а згодом в Україні, винятковою популярністю і пошаною, набуваючи
статусу національного народного святого. Глибинні джерела цього
всенародного шанування пов'язані з діяльністю князя Володимира -
хрестителя Русі і Десятинною церквою. Тому саме в Києві формувався,
уславлювався та звідси розповсюджувався культ святителя. В столиці Русі
було встановлено суто Київське руське свято на честь перенесення його
мощів у 1087р. з міста Міри в Малій Азії до Італійського міста Барі. На
київському терені народжувались місцеві легенди про чудеса св. Миколая
як апокрифічні, так і ті, що увійшли до канонічної житійної літератури.
Особливою популярністю користувалось „Чудо про немовля в Києві", що
датується дослідниками не пізніше 1091 року. Легенда розповідає про
подружжя, яке відправилось на паломництво у Вишгород до мощів Бориса і
Гліба на день їх пам'яті. Повертались вони до Києва по Дніпру в човні. В
дорозі жінка задрімала і упустила у воду немовля. У відчаї батьки
дитини звернулись до св. Миколая, „велику віру до нього маючи", з
проханням про допомогу. І справді, наступного ранку дитина була знайдена
неушкодженою
на зачинених зовні полатях Софії Київської під іконою св. Миколая: "...дитя лежаще мокро перед образом св. Николая".
Відтоді ця ікона одержала назву Миколи Мокрого. Містилась вона на хорах
Софійського собору в іконостасі Миколаївського вівтаря, праворуч від
царських врат, займаючи місце храмового образу.
Професор А.Прахов,
який досліджував ікону у 1882 р. напередодні реставрації, датував її X
сторіччям. Тогочасні дослідники, як і А.Прахов, вважали, що ікона мала
візантійське походження і була сучасною хрещенню Русі за Володимира.
У 20-ті роки ікона Миколи Мокрого була ще раз реставрована фахівцями
реставраційних майстерень Всеукраїнського музейного Містечка і знову
розміщена в Софійському соборі. З цього приводу М.Макаренко писав: "...в
дуже зле освітленому місці стоїть ікона Миколи Мокрого, чудовий
мистецький твір, найвидатніший із зразків т.зв. станкового малярства,
який маємо в соборі. Після монументальних мозаїк і розписів XI та XII
віків ця ікона стає на перше місце як часом свого походження, так і
художнім своїм виконанням. ... Належить вона не пізніше як XIV століттю,
а можливо і ранішій добі"
1)я люблю зимові канікули 2)хоч вони і значно корші за літні,зате завжди проходять весело та яскраво...3)все тому,шо на зимові канікули припадають мої улюблені свята-новий рік а різдво...4)усі 2 тижні відпочинку від занять панує святкова атмосфера...5)зимові канікули дають змогу перепочити від навчання,поспілкуватися з близькими та присвятити час улюбленим заняттям...6)взимку,коли надворі морозно,я люблю посидіти з книгою біля вікна та послухати музику...7)а коли випадає сніг ,то я іду гуляти на вулицю...8)так гарно навкруги...9)можна покататися на ковзанах або пограти у сніжки,це завжди весело...10)зимові канікули-це чудова пора...11)шкода,що вони швидко закінчуються,і ми знову змушені повкртатися до школи...12)але яскраві враження від добре проведеного часу допомагають у нелегкій справі-навчанні
Плакати-сміятись або радіти
Нещастя завжди приходить неочікувано. Не щастя, а лихо чекає його в майбутньому.
Про хлопця ходила нестача, що совість його нечиста. Не слава, а зневага допомогли їй стати сильнішою.
Неправда - горе для дружби. Не правда, а брехня, що сльозами горю не допоможеш.