Бабушкины сказки, сгореть от стыда..
-Синку, здрастуй. Ти не міг би мені допомогти?
- Залюбки, бабусю. Кажіть, в чому справа.
- Ти не міг би перевести мене через дорогу? Бо я ледве ходжу, а тут машини шугають. Водії не чекають, доки я перейду дорогу зовсім, зриваються з місця. А я боюся просто перед ними впасти.
- Добре, бабусю, я вам допомогу
- Як же я вдячна тобі, синку!
- Та нема за що! Всякий на моєму місці мав би це зробити. А водіям – ганьба!
Настав чудовий ранок! Це настав Великдень , чутно як у церкві дзвенять дзвони. Всі люди зібрались біля церкви з корзинками, та чекають священника. Коли священник посвятив нашу корзину ми пішли до парку та влаштували пікнік, а після пішли додому.
Отже усі дітлахі та дорослі люблять Великдень. Шануйте це свято бо все найкраще трапляється на Великдень!
Ні,тому що це не є слкадне речення.