Літні канікули можна провести по-різному.Я хочу поїхати до своєї бабусі і дідуся у село.Мені дуже там подобається.На літо всі друзі збираються у селі,щоб побачити один одного.Разом ми ходимо на річку, розпалюємо багаття і росповідаємо різні історії.Заодно я допомогаю бабусі по домогосподарству, а дідусь вчить мене, як робить різні предмети, із різного матеріалу.Я дуже люблю проводити свої канікули у селі.
Зараз прекрасна пора року-весна. Кожен день я встаю із задоволенням тому що чекаю вечір. Він особливий, та ще й весною. Пахучі трави наповнюють повітря радістю й теплом. Кожна квіточка розпускається, кожна стеблина. Я неймовірно люблю цю пору року. Весняний вечір- це велике диво, неначе якесь маленьке свято відбувається у моєму житті.
Іменники:стіл,парта,учень,ліжко,калина
Прикметники:гарний,багряне,зелена,зручне,бабусене.
Я написала по 5 примеров.На всякий "пожарный"
Яким повинен бути справжній друг? Друг-це людина якій я довіряю, але друг інколи може бути і не другом , а ворогом. Друг завжди підтримає мене в складних ситуаціях, а може навпаки принизити. Ти можеш розповісти йому свої таємниці, або він їх може розпатякати іншим. Друг на мою думку повинен бути чесним, добрий, відданий та моїм справжнім другом.)☺️
Граматична основа простого речення, як правило, складається з підмета і присудка- головних членів речення (у реченні Я розповідаю підметом є слово я, присудком- розповідаю).
Проте у деяких реченнях (односкладних) вона може бути представлена одним головним членом (Світає. Встаю. Йду. Думаю.)
Речення, в яких є лише граматична основа, називається непоширеними.( Ліс<span> шумить</span>)
Ті, в котрих є хоча б один другорядний член речення- поширеними. (Ніч<span> прийшла в місто</span>).
<span> Речення можуть поширюватися означеннями й додатками, але не обставинами (Глибокі борозни літ (М. Хвильовий)), оскільки обставина передбачає наявність дієслова-присудка. Інколи називні речення можуть починатися вказівними частками ось, от, он (Ось іКаховка (О. Довженко)).</span>
<span>У називних реченнях може бути наявна оцінка предмета чи явища мовцем, що виражається різноманітними частками та окличною інтонацією (<span>От тобі й </span>свято! Ну ймісто<span>! Що за </span>нахаба!)</span>
<span>Називні речення найчастіше вживаються в художньому, публіцистичному і розмовному стилях мовлення (Вечір<span>. </span>Тиша<span>. </span>Зорі).</span>
<span> </span>