Олія-[олійа]-4 букви,5 звуків,2 склади
<span>Весна одевает природу в новые чистые одежки. радостно щебечут птицы. На земле быстро прорастает трава, из почек на ветвях деревьев прорываются молодые листики, каких-то несколько дней и лес не узнать - шумит листвой. Месяц роста травы и зелени так и назвали - Травень.</span>
Життя - найвища цінність.
Шановні мої ровесники, хлопці й дівчата. Ви колись замислювалися над тим, яку величезну цінність являє собою звичайне людське життя?
Колись видатний письменник, льотчик Антуан де Сент-Екзюпері, про якого ви, звичайно, дещо знаєте, сказав про життя так: " У людського життя немає ціни, але ми завжди чинимо так, немов існує щось ще більш цінне".
Життя, що б там не казали, дісталося нам значною мірою випадково. Не всім пощастило народитися і жити на світі. І живемо ми з вами, любі мої ровесники, тільки один раз. Усвідомивши це, треба дбайливо ставитися до свого та чужого життя. Бережіть себе та своїх близьких!
Потрібного - ого- закінчення,тріб- корінь,по - префікс , н-суфікс
Переказ тексту "Під вікном", у якому розповідається про хлопчика, калину й бузину пропоную виконати так:
У веснянім буянні біліли сади. Цвіли бузина та калина, мов шапками снігу понакривались. Сяяла білим цвітом сумна черемха. Зазвичай усі ці кущі й дерева не цвітуть ніколи в один і той самий день, проте тієї весни вони чомусь цвіли разом. Пелюстки весняних квітів України білою метелицею вихорились над землею. Усе навколо світилось і сяяло.
Була ніч. Місяць виплив з-поза обрію на перистих хмаринах, на подраних небесних пуховиках. Блиснула синім вогнем ріка. Усе довкола засвітилося сумним і спокійним світлом. Навкруги завидніло, неначе вдень, адже все навколо було біле.
Михайлик переліз через паркан садиби і опинився в старому вишневому садку. Тут над усім панував той самий Місяць. Під ногами перекочувались місячні плями, пересіяні через гілля та листя вишень, яке нахилялось од вітру.
Хлопець йшов, мов кіт по стерні, а потім скрадався до заплетеного хмелем будинку, до вікна на другому поверсі.
Михайлик незчувся, як ззаду хтось підійшов. Пролунав вражений вигук: «Михайле!» Перед хлопцем стояла його матуся. Шануючи предківські приписи чемності, мати тягла Михайла геть від того вікна, розпитуючи, коли ж він зашле до дівчини старостів.