Павло ПолуботокПісля падіння Мазепи та смерті Івана Скоропадського гетьманом Лівобережної України став Павло Полуботок. Він походив з давнього козацького роду Полуботків, мав значний авторитет, і відзначався гострим розумом та національно-патріотичними мотивами діяльності.
Народився 1660 року, юність пройшла під враженнями від «Руїни». Був близьким до клану Самойловича, і під час його гетьманування значно зміцнив свої позиції на Лівобережжі, і через вступив у конфронтацію із дорошенківцями. Традиційно влада Полуботків концентрувалася навколо Чернігова та Чернігівського полку. Павло закінчив Києво-Могилянську академію, мав досвід управлінської роботи. Однак невідомо чи пройшов школу Запорозької Січі. Після державного перевороту і приходу до влади Мазепи потрапляє до числа противників гетьмана, однак вже у 1703 році отримує від нього землеволодіння, а в 1705 році стає Чернігівським полковником. Справжній характер та патріотизм Полуботка стають відомими ще задовго до його приходу на гетьманство. Однак під час Полтавської битви він не підтримав Мазепу, і це стало великою помилкою Павла Полуботка та справжньою трагедією України. В ході того, як у 1708 році відбувалися вибори альтернативного гетьмана, Петро І призначив на посаду Скоропадського, а Полуботка все одно остерігався.
У 1722 році після смерті Скоропадського козацька рада обирає Полуботка гетьманом без огляду на дозволи з Петербурга, а цар Петро І не визнає цих виборів та призначає Полуботка виконуючим обов’язки – наказним гетьманом. Починаючи з 1722 року, Павло Полуботок проводить фінансові та судові реформи, які спрямовує на протидію російському окупаційному режимові та в напрямку соціальних гарантій. Показовими є заборони чиновникам примушувати козаків до виконання робіт у вигляді повинності. Судові процеси обов’язково повинні були гарантуватися апеляціями. Протидія Малоросійській колегії створює підстави в Петра І для його арешту. Полуботок відкрито протистоїть Росії, а після того, як Військо запорозьке аналогічно звертається до царя з проханням відновити Переяславські статті Хмельницького. Арешт старшини та Полуботка закінчився смертю останнього у 1724 році, похований в Петербурзі. Авторитет гетьмана навіть після смерті був надзвичайно великим, однак після смерті Полуботка головним політичним центром українського народу замість Гетьманщини знову стала Запорізька Січ.
В земли казаков всё чаще сбегались беглые крестьяне и преступники, которые находили там убежище, так как основной девиз казаков был "С Дону выдачи нет" и потому власти не могли изловить оттуда беглых. Политика изменялась в сторону подчинения казачества.
Право на вступление в казачье общество (круг, объединение, землячество) имеет любой православный, казак по отцу или по матери, а главное – осознающий себя казаком и живущий по принципам казачества, служащий всей душой и всем помышлением народу своему.
<span>Правом присутствия на кругах и сходах, правом быть избранным на любую должность, правом свободно излагать и отстаивать свои взгляды, как на развитие казачьей общины, так и всего казачества, традиционно обладают мужчины, православные казаки. </span>
<span>Казак имеет право посещать круги и сходы вместе с отцом, совершеннолетним старшим братом или родственником, крестным отцом или наставником, свободно выбранным им самим или его матерью с 10-летнего возраста (в виде исключения – с 8-летнего). (Здесь и далее возраст устанавливается на Кругу. Наша памятка предлагает уставную традиционную форму, а содержание казаки должны вкладывать свое и по своему усмотрению.) </span>
<span>Казак обязан принимать участие во всех делах своего общества с 16 лет. По решению Круга заслуги перед казачеством может получить право голоса до совершеннолетия, которое наступает в 21 год и влечет за собою полноправное членство. </span>
<span>По обычаю казаков, женщина пользуется большим уважением и почитанием.</span>