Вийшла якось я надвір,
І напав на мене звір
Подумала я що то хижак,
А то звичайнісінький їжак
Добряче він мене перелякав
Але тихенько промовляв:
"Не боюся я тебе,
бо налякався сам себе".
Образи-символи та сцени-символи.
1)Коли Михайло запрошує Анну до танцю,на скрипці рветься струна.Струна-символ обірваної,нещасної долі.
2)Ліс-символ чогось страшного;саме тут відбувся злочин братовбивства.
3)Смерть теляти,яке призначалося Саві,проте Михайло дуже любив його.
4)Кров на подушці
5)Свічка,що горіла у головах у Михайла,потухла,впала і покотилася до ніг Сави.
6)Образ Івоніки-символічний.Батько не відвертається від сина-злочинця,а сподівається на розкаяння і повернення до нормального життя.
7)І ,звичайно,найголовніший символ у цьому творі-земля.Герої твору вважають її за істоту. Івоніка після смерті Михайла каже,що Михайло любив землю,тому вона забрала його до себе.
<span>земля (символ темної сили над людиною й водночас праці, мрії); Сава та Михайло (символи Каїна та Авеля); Івоніка, Марія, Михайло, Анна (символи добра й трудолюбивості); куля, яку знайшов Івоніка й здогадався, хто вбивця (символ вибору); Анна (символ нещасного кохання й материнства); дитина Анни та Петра (символ надії).</span>
Етюд у художньому стилі
Природа — це не тільки маляр та матір усього живого. Природа — це життя, це рослини й тварини. Матінка-природа — це пісня журавлина, що лине кудись вдалечінь, це скромні ромашки, які ростуть в чистому полі, це смугасті джмелики, що кружляють над запашними квітками й збирають приторно-солодкий нектар.
Як чудово навкруги навесні! Це час, коли природа пробуджується від зимової сплячки. Пробивається з-під землі перша соковита травичка, розпускаються бруньки на деревах, виростають перші квіти. Все навколо зеленіє, розкривається назустріч теплим сонячним променям, пахне ніжними ароматами.
Дуже приємно й цікаво спостерігати за пробудженням природи у лісі. З усіх боків лунає дзвінкий багатоголосий щебет птахів. Поглинені приємними клопотами звірі. Там заєць стрибає по купинах. А ось їжачиха вилізла з нірки. Весело грає на лузі лисиця з лисенятами. Життя навколо вирує!
Весна — це молодість, свято життя, продовження роду, буйство ніжної краси природи. Немає пори року зворушливіше і миліше.
Тож давайте берегти природу! Вона влаштована дуже мудро, але потребує нашого захисту.
Подивіться на маленьку працьовиту бджілку, що невпинно перелітає з квітки на квітку. Кружляючи в танці, вона розповідає сестрам, яка квітка є найароматнішою. Подивіться на кішку-маму, яка лагідно піклується про своїх гарненьких кошенят. Звірі теж здатні любити та співчувати.
Отже, давайте жити в гармонії з навколишнім світом. Хай живе природа! Хай завжди в душі квітне весна!
Двісті років тому народилася велика людина, життєвий шлях якої був дуже важкий та складний. Ніхто не вірив в його талант, усі з хлопця знущалися, сміялися. Я думаю, що він сам не сподівався, що його будуть шанувати не тільки в Україні, а й в усьому світі.
Якщо попередники Шевченка належали переважно до дворянського кола, то автор «Кобзаря» вийшов із глибин народу – був сином бідного селянина-кріпака. Знання життя народу, нерозривний зв'язок із ним, відчуття його потайних дум і прагнень були тим грунтом, на якому сформувався демократичний світогляд Шевченка.
Для того, щоб стати великою та шанованою в усім світі людиною, Шевченко пройшов довгий шлях. На цьому шляху його зустріли і голод, і кріпацтво, і втрата найдорожчих людей – батьків. Але хлопець мужньо витримував усе: горе й лихо. У нього сформувався дуже сильний характер, наче скеля, він відкривав у собі нові таланти. Друзі Шевченка подбали про визволення його з кріпацтва: викупили у поміщика за 2500 карбованців. Так молодий художник став зовсім вільною людиною та зміг спокійно вчитися,розвивати свої таланти. Шевченко знайомиться з І.Сошенком, К. Брюлловим, В.Григоровичем,В.Жуковським, Є.Гребінкою та іншими.
Багато поетів складають твори, присвячені Шевченкові. В. Самійленко написав вірш «Українська мова», в якому показав його роль у створенні української літературної мови:
Так в пилу на шляху наша мова була,
І мислива рука її з пилу взяла.
Полюбила її , обробила її,
Положила на ню усі сили свої.
<span>Твори Тараса Шевченка знають та перечитують усі, вони доступні та зрозумілі. На його честь влаштовують багато свят. У цьому році в нашій школі ми також будемо відзначати 200-річчя від дня його народження і для мене велика честь брати участь у цьому святі. Тарас Шевченко для нас, як батько, і якщо нам потрібна порада – ми звертаємося до його творів, бо у них можна знайти відповіді на усі питання.</span>