Зустріли його, спілкувалися з нами, чекали на неї , зустрілися з ними, скажу тобі, подякував їм, побачив на ньому, зняли з нього, летіли над нею, прийшла після нас, вибрав для неї.
<span>Вулиця на якій я живу,виросту, це найрідніша з усіх,там мій
дім,мої рідні,Де я зробив свої перші кроки,де живуть мої друзі,де пройде
моє дитинство,Так може вона і ненайбільша,але я її всеодно люблю,Вкінці
вулиці є наше з дрюзями потайне місце на дереві,проходячи по вулиці
можно зустріти знайомі мені місця,Я тут живу,я тут росту,і навіть якщо я
переїду,я всеодно буду згадувати,як найкращі часи мого життя,</span>
<span>Якби у мене була машина часу, я б у першу чергу подивився чого досягну в майбутньому. Я б сів у неї, натиснув на кнопку і закрив очі. Коли тріск статичних розрядів б замовк, я б повільно відкрив очі і побачив СЕБЕ. Будующій Я б глушив горілку з горла кутаючись в обшарпание кожух на квартирі з обдертими шпалерами. А все тому, що не приділяв в дитинстві уваги своїй освіті, не зміг поступити в інститут, не знайшов роботи.</span>
<span>Тоді я повернувся б у свій час і більше ніколи не став просити робити за себе уроки. А можливо і ляща б собі відважив.</span>
Можливо так: небо - голубе, доля - щаслива, день - довгий, стежка - вузька, воля - сильна, стілець - дерев"яний, молоко - біле, військо - мужнє, кубок - золотий.
<span>Ми дуже любимо наше рідне місто і вивчаємо його історію. Українською мовою воно зветься Львів, польською — Lwow, латинською — Leopolis, німецькою — Lemberg.
Львів знаходиться на заході України, і його населення складає близько 735 тисяч чоловік.
Місто розташоване на річці, на відстані близько 80 км. від межі з Польщею.
Перші письмові згадки про наше місто відносяться до 1256 року. Воно засноване королем, і назване на честь його сина Льва Даниловича. Історичний центр міста внесений до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
На території нашого міста є дуже відомі Львівське плато, горбисте Розточчя, Давидова гряда, низовинне Грядисте Побужжя, Львівська низовина по боках долини річки Полтави.
Наше місто побудоване на схилах, а його найвища точка — курган Високий Замок. Діти дуже люблять гратися поблизу нього.
Загальновідомий факт, що історично Львів будувався поблизу річки, але в XIX столітті її пустили через головний міський водостік (що проходить зараз під проспектами Шевченко, Свободи і Чорновола).
Через місто також проходить лінія головного Європейського водо розділу, який розділяє річки Балтійського і Чорноморського басейнів (відповідно, Західного Бугу і Дністра).
Львів є важливим культурним центром. Тут працює п'ять театрів, філармонія, близько 40 кінотеатрів, цирк, 12 крупних музеїв, більше 350 бібліотек. І більшості учнів ніколи нудьгувати на канікулах, тому що в нашому місті завжди можливо розважитися або відвідати цікаві історичні місця. До Львова часто приїжджають діти і дорослі з інших міст, або країн помилуватися незвичайно красивим українським містом, у якого є цікаві традиції.
По-перше це «День міста» — святкування роковин заснування Львова. За умовну дату заснування береться 1256 р. (коли про це була перша відома письмова згадка). Святкується цей день у вересні або в травні: 29-30 вересня 2006 р. широко святкувалися 750-ті роковини Львова, в 2007 році «День міста» святкувався 6 травня.
У нас також є «День прапора» (3 квітня). Цього дня в 1990 р. на міській ратуші Львова, в першому серед міст України, був піднятий сучасний прапор України.
Якщо у вас поганий настрій, або забагато думок — прогуляйтесь вулицями міста, які зачарують вас своєю красою і неповторністю. Багато з них збереглися протягом століть. Відомо, що тоді будівлі споруджувались за замовленням багатої знаті і заможних купців, оскільки ділянки були дуже дорогими. Платився податок від кількості вікон на головному фасаді будівлі. Це наклало свій відбиток на архітектурний вигляд будівель: більшість будинків побудовані на вузьких, витягнутих вглибину ділянках, складаються із головної будівлі, внутрішнього двору і флігеля. Фасади будинків здебільшого тривіконні. До XVI ст. перші поверхи будинків мали криті галереї. Підвали виходили за лінію фасаду під теперішній тротуар і мали вхід з вулиці. Нумерації будинків не було. Кожна кам'яничка мала назву від прізвища власника або за елементами декоративного оформлення фасаду: «Під левом», «Під оленем», «Кам'яниця Лукашевичів». Кожен будинок вартий уваги, кожен має свою історію. Щоб її узнати-треба просто завітати до гостинного українського міста Львова!</span><span> </span>