Вечері я гуляла з друзями в парку і побачила на лаві забуту книгу. Мені
стало цікаво і я розгорнула її. Книжка була у стилі фентезі і це мені
сподобалось, якийсь у цьому був таємний зміст. Я забрали книжку додому і
з захопленням прочитала за декілька днів, книжка виявилась дуже
цікавою. Потім, я щовечора приходила до парку і сідала на ту саму лаву, в
очікуванні зустріти господаря книжки. Одного вечора мені пощастило, я
дізналась де живе дівчинка, яка згубила книжку. Це був невеликий
будинок, поблизу парку. Я поклала книжку у поштову скриньку і пішла.
Через декілька днів доля звела мене з цією дівчинкою ще раз. Ми
зустрілися біля магазину і познайомились. Її звали світлана. Хоч досі
ніхто не знає про мою добру справу, та ми з Світланою багато розмовляли
і знайшли чимало спільного в нашому світогляді і інтересах. Тепер ми
справжні друзі. Ось така в мене була історія і я завдячую їй маленькій
книжці, що я вирішила повернути.
Білки дуже гарні тварини. Вони живуть в лісі. Білочки бувають різних розмірів, у них гарний, руденький одяг))
- Доброго дня, Михайло Юрїйович. Ось пошта, що була надіслана Вам протягом останніх двох годин.
- Вітаю, Валентино Михайлівно. Дякую. Мені ніхто не телефонував, доки я був на зборах? Зробіть мені будь ласка каву з вершками.
- Ні, дзвінків не було, але прийшло кілька факсів. Я залишила їх на Вашому столі кілька хвилин тому.
- Дякую, чекаю на свою каву. І принесіть, будь ласка, звіти Карпенко Анатолія Миколайовича.
- Кава буде за 5 хвилин, а звіти я можу надати негайно. Візьміть, будь ласка.
Володимир Самійленко
вірш "Вечірня пісня"
Тихесенький вечір
На землю спадає,
І сонце сідає
В темнесенький гай.