В мене є найкращий друг його звати...Ми з ним(ею) дружимо з дитинства.Ми завжди підтримуємо один одного і допомагаємо усім,ми разом ходили в садочок,а тепер ми разом вчимося в одному класі.
Запашна конвалія Мені дуже подобається милуватися чарівною красою конвалії. Вона квітує навесні. Листя цієї рослини широке, продовгувате, квіточки білосніжно-ніжні, немов ті дзвіночки. Вночі конвалія ховається , а в день привітно всіх вітає. Ця квітка дивує своєю ніжністю, запашним ароматом. Я насолоджуюсь дивною красою тендітної конвалії.
Моя щедрість залежить від мого настрою. Звісно, якщо поганий настрій , щедрою просто бути не хочеться. Не дивлячись на настрій, я все ж таки стараюсь допомагати людям в будь- якій ситуації . Щедрим треба бути не залежно від обставини. Я здавна користуюсь прислів’ям: « Що посієш , те й пожнеш». Завжди сійте щедрість. Пожнете в багато разів більше. Допомагай оточуючим, адже ніхто не знаю, що може трапитись. сьогодні якийсь хлопчик без їжі , завтра ти.
Історія України багатогранна і неповторна. Скільки таємного і невивченого вона зберігає і до сьогодні. Скільки ще білих плям прийдеться відкрити українцям, а скільки їх так і піде в небуття, укриваючи героїзм чи, навпаки, позор наших пращурів.
Однією з яскравих сторінок України є її прекрасне лицарство - Запорізька Січ.
Це була окрема держава в державі зі своїми законами честі і совісті, зі своїм устроєм і порядками, відвагою і цінностями.
Відвага і бойовий дух козаків не знали людських меж, тому часто їх називали характерниками, а вороги взагалі вважали, що хоробрі воїни зв'язані з нечистою силою.
Дисципліна та військова виучка у Січі була понад усе.А ще - відвага і свободолюбивість. Туди вже потрапляли люди не з слабкого десятка, бо частина із козаків просто втекли від своїх панів. При поверненні втікача, пан взагалі міг скарати сміливця на смерть за таку непокірність. А дехто не просто тікав, а ще й умудрявся спалити ненависному поміщику фільварок або й вбити гнобителя.
Та і реєстрували мужніх воїнів під вигаданими прізвищами, часто по виду іх праці, щоб загребущі панські руки не змогли кріпаків повернути назад у рабство.
Ось звідки у нас на Україні так багато сьогодні Гончарів, Мельників, Швеців, Стельмахів, Ковалів. Бувало, що прізвиськом-прізвищем висміювали якусь негативну рису чи, навпаки, підкреслювали героізм козака. Звідси й пішов Палій, Перекотиполе, Побрехенько,Цибуля, Баран, Буряк, Сало, Шпак, Відчайдух.
А бували і комічні, на зразок Нездіймишапки, Непийпива,Задериголови, Перебийноса, Могили, Костогриза, Шмаркатюка,Ковбаси, Оселедця чи Коцюби.
Пізніше до українських прізвищ почали додавати різні закінчення і виникли нові, на зразок Баранюка, Барановського чи Баранченка.
Якщо ж ви сьогодні носите прізвище Паламарчук чи Паламаренко, то не смійтеся над тим, у кого воно Панікадило, бо, можливо, ваш далекий пращур Паламар прислуговував у бою своєму побратиму Панікадилу, і разом вони боронили Батьківщину від ворога.