Тополя в небо руки підійма. Напевне, хоче дістати тонкими пальчиками пухнасті хмарки, що так швидко минають її. Їй так хочеться обійняти тепле і ніжне сонечко, що кожен день ніжить її маленькі зелені листочки. Коли до тополі навідується свіжий вітерець, вона ніжно лопоче йому про свої справи. А він тільки бешкетує, як навмисне, безтямно грається з її пляттячком і мереживним пушком, путається у волоссі. Подруги-вишні тільки заздрісно поглядають у її бік, ніколи їм не дотягнутися до неї зростом. А сонечко дивиться на все з гори і тільки посміхається.
Разом:
<span>угору, удень,донизу,вранці,помаленьку.
</span>Через дефіс:
коли-небудь,так-то,хтозна-як,будь-де,аби-що.
Окремо:
без сумніву,на щастя,на зло,до речі,час від часу.
. Частина тіла людини або тварини, в якій міститься мозок — вищий відділ центральної нервової системи. Головою молодою На руку схилилась, До півночі невесела На зорі дивилась Княжна моя (Шевч., II, 1953, 16); Подивився Давид на їхні ноги червоні, похитав головою й нічого не сказав (Головко, II, 1957, 8); * Образно. Карпат висока голова Віта безхмарне небо (Мас., Срібна дорога, 1946, 36); // Одиниця ліку худоби. Колгоспи, радгоспи і підсобні господарства вже зняли з відгодівлі 5,8 мільйона голів свиней (Рад. Укр., 22.XI 1956, 1); Розбрелась в степу худоба — Ціла тисяча голів (Нех., Ми живемо.., 1960, 106); // Велика квітка чи плід на кінці стебла рослини. На грядках жовтіли здорові голови повняків-гвоздиків, чорніли чорнобривці (Н.-Лев., III, 1956, 21); З темної зелені виступили важкі голови соняшників (Коз., Нові Потоки, 1948, 157).
Дерева-корінь, м-суфікс, а -закінчення.
Надворі була білосніжна зима. Пажали легкі сніжинки. Світило сонечко.
Пташкам було холодно. Діти дуже переймалися, бо любили пташок. Вони вирішили збудувати годівницю. Діти працювали в парах. Коли вони добудували, то вирішили насипати туда зерняток. Вони стрімголів поспішали повішати годівничку. Коли вони її повісили пташки їли зернятка та дивилися на них так, наче дякували їм.