Несмотря на большие исследования раннего даосизма, до сих пор идут споры по поводу центральной фигуры даосизма — Лао Цзы. Лао Цзы формально признан как основатель даосизма, и как раз практически во всех книгах о китайских религиях можно найти именно такое определение, что Лао Цзы является основателем или, скажем, фундаментальным разработчиком крупнейших даосских концепций. В реальности же, если мы посмотрим внимательно на историю Лао Цзы и на то, чем занимался этот предполагаемый персонаж, мы не увидим там никаких утверждений того, что Лао Цзы является основателем именно даосизма. И прежде всего надо обратить внимание на то, что слово «даосизм» во времена предполагаемой жизни Лао Цзы — это может быть VII–VI века до нашей эры, VI–V или V–IV века до нашей эры — не было термина «даосизм».
По сути дела, впервые понятие «даосизм» вводит Сыма Цянь, основатель (что называется «отец») китайской истории, в I веке до нашей эры, когда он выделяет две группы людей, которые занимаются разными мудростями. Первая категория — те, которые исповедуют дао, он их называет dào jiào, то есть «даосское учение», «учение о дао». И вторая категория — это легисты, законники, lǐ jiào, которые базируются прежде всего на идее того, что над всем главенствует закон и надо четко соблюдать этот закон, то есть это такая социальная теория, которая, кстати говоря, потом победила в Китае и на основе которой была потом создана первая китайская империя, империя Цинь, но это было уже позже.
Сыма Цянь выделяет даосов не по каким-то отдельным философским категориям, не по какому-то течению, не по какой-то концепции. Он выделяет очень широкую категорию, которая занималась самыми разными вещами. Это могли быть гадатели, так называемые «маги» (fǎshī), это могли быть ранние шаманы и шаманки из южной части Китая, где располагалось царство Чу. Это были различные искатели бессмертия таким же различным образом, это были знахари, это были лекари, то есть это была самая широкая категория людей, которая, по сути дела, не подпадала ни под одну другую категорию. Они могли быть конфуцианцами, они могли быть легистами. Буддизма в ту пору в Китае не было, он приходит в Китай в I веке нашей эры. Таким образом, строго говоря, Лао Цзы даосом быть просто не мог, так же как не мог быть даосом и Чжуан Цзы, и многие другие последователи, которые сегодня всегда перечисляются как первые наставники даосизма.
Родился в замке Лабред близ Бордо 18 января 1689 в семье Жака де Секонда, барона де Лабред. Получил образование в коллеже <span>ораторианцев в Жюйи близ Парижа.</span>
<span>Селянська реформа 1861 р. в Росії та її здійснення
вУкраїні.Аграрна реформа 1848 р. в Австрійській імперії і вЗахідній
УкраїніПочаток індустріалізації в Україні.Промисловий розвиток
західноукраїнських земель.Столипінська аграрна реформа та її здійснення в
Україні.У кінці XVIII ст. українські землі були вкотре поділені і
опинилися під владою Російської та Австрійської імперій, у складі яких
вони перебували впродовж XIX - на початку XX ст. Становище українських
земель на поч. XIX ст. було важким. І російські, і австрійські володарі
розглядали Україну як колоніальний сировинний придаток до промислове
розвинутих центральних районів своєї імперії. Промисловість на окраїнах
розвивалася вкрай повільно. Панщина, кріпосне право та інші форми
експлуатації селянства гальмували розвиток промисловості, сільського
господарства та внутрішнього ринку.У цей же час в країнах Західної
Європи відбувається промислова революція, яка не могла не позначитися на
ході економічного розвитку країн Центральної та Східної Європи, в т. ч.
й України. На землях Лівобережної та Слобідської України успішно
розвивається землеробство, основою якого були дрібні та середні
поміщицькі господарства. На Правобережжі високу ефективність
господарювання демонструють великі магнатські маєтки, які
спеціалізувалися на вирощуванні зернових, буряків. Найуспішніше
розвиваються господарства Степової України, де більшість землі
перебувала в руках українських селян, а також колоністів-німців, сербів,
болгар, євреїв, вірменів, греків та ін. У цьому регіоні успішно
розвивалося також поміщицьке тваринництво, особливо конярство,
вівчарство. З українських земель розпочався вивіз худоби та інших
продуктів сільського господарства.Величезні прибутки поміщикам, особливо
Правобережної України, давало ґуральництво та цукроваріння, які були на
той час дуже «модним» промислом. Важливе місце у промисловості України
займало сукновиробництво, другорядне - залізоробна, скляна, паперова,
кам'яновугільна та деякі інші галузі, Характерною рисою господарства
першої половини XIX ст. була його раціоналізація, що свідчило про
народження нової епохи - епохи індустріалізаціїПромисловий переворот в
Україні.Промисловий переворот започаткував епоху індустріалізації. Його
перший етап відбувся у 20-40-их рр. XIX ст. Незважаючи на панування
кріпосництва в аграрній сфері та деякі інші перешкоди на шляху до
економічного зростання, у першій третині XIX ст. мануфактурне
виробництво досягло значних успіхів. Зростала кількість мануфактур,
число найманих робітників. Почали використовуватися механічні робочі
машини, зросло зацікавлення поміщиків, купців у збільшенні
виробництва.Промисловий переворот в Україні почався у харчовій галузі
промисловості. У 20-их роках з'явилися перші парові ґуральні. Парова
техніка прискорила виробничі процеси, збільшила вихід горілки з одиниці
сировини.У цей же час виникає цукрова промисловість. Перший цукровий
завод збудував польський поміщик граф І.Понятовський у 1824 р. в с.
Трощин Канівського повіту Промисловці та фабриканти також були проти
кріпосництва, яке перешкоджало вільному розвитку торгівлі і
промисловості. Твори Т.Шевченка, Марка Вовчка були суцільним
звинуваченням проти кріпацької неволі.У 1857 р. почали створюватися
особливі губернаторські комітети для розроблення програми селянської
реформи. У наступному році цар створив Головний комітет, при якому діяла
Редакційна комісія, що займалася зведенням усіх пропонованих проектів. У
комісію входили і брали активну участь у її роботі українські поміщики з
Чернігівщини Василь Тарновський та Григорій Ґалаґан. Проект аграрної
реформи прийнято Державною радою Росії. На його підставі Редакційна
комісія підготувала «Положення», яке цар Олександр II підписав 19 лютого
1861 р.
</span>
Ответ------Богиня <span>Деметра</span>