Борьба с любыми проявлениями недовольства в народе стала одной из главных внутриполитических задач Николая I. К общественным недовольствам, в первую очередь, относится восстание декабристов. Резко возросла роль царского секретариата, вся власть и управление сконцентрировались в руках одного лишь монарха.
Стремясь укрепить власть и предотвратить революцию, Николай особое внимание уделял репрессивному аппарату.
Также развивалась образование и печать, чтобы искоренить революционеров в самом начале, прививая правильные взгляды с детства.
Восставшие требовали: мелкобуржуазных реформ , отмены крепостничества
установление казачьего строя, а также легализацию однополых браков.
В Персии преобладает тропический пустынный тип климата. Лишь в северной части страны на равнинах вдоль побережья Каспийского моря господствует субтропический континентальный тип климата.
На побережье Каспийского моря зимой в дневные часы воздух прогревается до +12..+14 градусов, а в ночные - охлаждается до +4..+6 градусов. В летнее время днём температура воздуха достигает +30..+32 градусов, ночью - 22..24 градусов тепла.
В горных районах климат зависит от высоты местности. В частях страны на высотах от 1500 до 2000 м в январе ночные температуры могут достигать -10 градусов, дневные - 2..4 градусов тепла. В летние месяцы в этих регионах ночью воздух охлаждается до +15..+17 градусов, а днём прогревается до +33..+35 градусов.
В центральных районах страны на пустынном Иранском плато зимой в дневные часы температура воздуха достигает +14..+16 градусов, а в ночные - 2..4 градусов тепла. В летнее время днём воздух здесь может прогреваться до +40 градусов и выше, а ночью он охлаждается до +27 градусов.
На побережьях Персидского и Оманского заливов зимы мягкие, а лето жаркое и влажное. Зимой дневные температуры воздуха достигают +20..+22 градусов, а ночные - 10..12 градусов тепла. В летнее время днём на побережьях воздух прогревается до +40 градусов, а ночью охлаждается до +30 градусов.
Осадки на территории Персии выпадают преимущественно в период с ноября по апрель, а ежемесячная норма осадков летнего периода (июнь-сентябрь) чаще всего не превышает 10 мм. В горных районах западной и северной частей страны на наветренных западных склонах и на побережье Каспийского моря за год выпадает до 1700 мм осадков. Подветренные восточные склоны гор получают около 400 мм осадков в год. В центральных засушливых районах Ирана и на востоке страны годовое количество осадков колеблется от 100 до 300 мм. На побережьях Персидского и Оманского заливов выпадает около 600 мм осадков в год.
Разделение страны на земщину и опричнину
переселение в волости
передача земель государству
1566- начало буржуазной революции
1569- Люблинская уния
1571-1672-битва при Молодях. Руссско- Крымская война
<span>Добу від середини XII до середини XIII ст. в історії Київської Русі дослідники називають добою роздробленості. Йдеться не про суцільну смугу міжкнязівських усобиць: хоч їх і справді не бракувало, проте траплялися вони і в попередні часи. Та якщо раніше Руська держава, переживши чвари й розбрат, лишалася централізованою монархією, то від середини XII ст. нею почало керувати об'єднання найсильніших князів — правителів удільних князівств. Узаконена Любецьким з'їздом отчинна система розвинулась настільки, що удільні князі дедалі більше почувалися у своїх володіннях незалежними господарями. Власне, у зміцненні самостійності удільних князівств і полягає сутність роздробленості.Сучасні історики роздробленість витлумачують не як розпад держави, як зміну її устрою та форми правління. Устрій Київської Русі часів роздробленості можна порівняти з сучасними федераціями — державами, що складаються з кількох державних утворень, за якими зберігається певна самостійність. Форму правління, властиву Київській Русі часів роздробленості, називають колективним сюзеренітетом: замість одного великого князя владу здійснює об'єднання найважливіших князів.<span>Причини роздробленості Київської Русі. Історики по-різному пояснюють причини роздробленості Київської Русі. Називають з-поміж них і великі розміри території держави та їх різний етнічний склад, і князівські усобиці, відсутність сталого порядку столонаслідування, напади степових кочовиків і занепад торговельного шляху «з варяг у греки».</span>Головною ж причиною більшість дослідників вважає розвиток феодального землеволодіння, зміцнення його вотчинної форми. Удільні князі не були зацікавлені у сильній владі великого київського князя. Більше того, вони прагнули для себе таких само повноважень. Недарма в XII ст. титул «великий князь» поряд з київським мали чернігівський, володимирівський та деякі інші князі. Володарі удільних князівств провадили власну внутрішню політику, на свій розсуд вирішували питання війни та миру, укладали угоди з сусідами. Таких удільних князівств на середину XII ст. було близько 15, з яких 5 сформувалися на українських теренах: Київське, Чернігівське, Переяславське, Волинське й Галицьке.Порівняння меж удільних земель із територіями племінних об'єднань східнослов'янських племен, що складалися впродовж доби розселення (V—VII ст.), наштовхнуло вчених на думку, що у роздробленості Київської Русі багато важив різний етнічний склад її територій. Пригальмовані на якийсь час сильною централізованою владою процеси визрівання трьох східнослов'янських народів — українців, білорусів і росіян — пожвавилися, тілько-но та влада ослабла і коли склалися сприятливі умови в господарському житті. На слушність цієї думки вказує той факт, що одними з перших перестали коритися Києву Полоцьке князівство (Білорусь), Новгород та Володимиро-Суздальська земля (на російських теренах).Та, попри незворотність розпаду і зростаючу самостійність земель-князівств, Київська Русь до середини XIII ст. була єдиною державою — з єдиною територією, спільними законами і єдиною церквою. Київ лишався, хоча дедалі більшою мірою формально, стольним містом, і за право покняжити в ньому змагалися руські князі з різних князівств. Як і за часів Мономаха, князі (коли частіше, коли рідше) збиралися на з'їзди, де й намагалися розв'язати суперечливі проблеми — головним чином, пов'язані з організацією спільних походів проти половців.</span>