Я сьогодні ходила до театру.
Ми з татом купалися на Ланжероні.
Ми з класом їдемо до аквапарку.
Мене вкусив кіт за ніс та я митью прокинулась.
Я мабуть буду гуляти сьогодні.
<span>Прислівник- це незмінна частина мови, що виражає ознаку дії, стану або ознаку іншої ознаки (надто повільний, повернути праворуч).).</span>На відміну від інших самостійних частин мови прислівник не змінюється ані за числами, ані за відмінками, не має він також і ознак роду.<span>Прислівник не має свого, властивого тільки йому лексичного значення. Воно зумовлене лексичними значеннями тих частин мови, від яких він утворюється (день- вдень, мій- по-моєму, осінь- восени).</span><span>Прислівники мають властиві тільки їм словотоворчі суфікси -о, -е (тепло, добре, важче), -и, -ому, -єму (по-братськи, по-моєму).</span>
Ий - закінчення, доброзич - корінь, л - суфікс, ив - суфікс.
Пам’ять народу про своїх героїв живе в переказах і легендах. Ці народні оповідання дійшли і до наших часів. З них ми можемо дізнатись про життя, побут і подвиги козацьких лицарів.
Стояли козаки на варті, охороняючи рідну землю від ординців. А як збиралися запорожці разом, то любо було глянути — «народ усе широкоплечий, вусатий, бравий…»
Ці мужні чоловіки в переказах і легендах наділені надзвичайною силою: « носом чує татарюгу, зна по птицях, по звіру,..», «із води могли сухими виходити», тільки голова в них була «сім пудів». У легенді «Богатирі» навіть йдеться, що в козаків було чарівне дзеркало. Воно підказувало, де знаходиться ворог».
Серед козаків було багато сміливих героїв, імена яких відомі й нині. Це Іван Сірко, Кравчина, Іван Богун та інші. Їх подвиги увіковічені в народних творах.