Літо закінчилося, всі чудово відпочили, набралися нових вражень і занурюються у світ повсякденних справ: роботи, навчання, гри… Однак поміж цих звичних та упорядкованих пазлів у житті кожної родини, є й такі царини, упорядкування яких потребує певних навичок і творчого підходу. Йдеться про організацію сімейного дозвілля.
Дозвілля може бути різним: цікавим і нудним; яскравим і не дуже; таким, що надихає і додає сил, і таким, що виснажує… Найприємніше в цьому процесі те, що організація дозвілля цілком залежить від кожного члена родини, а найбільше – від батьків. Якщо просто пролежати вихідні біля телевізора, а діти просидять за комп’ютерними іграми, то таке дозвілля навряд чи сприятиме повноцінному відпочинку, розвитку та згуртуванню родини. Внаслідок такого дозвілля через кілька років може виявитися, що батьки не розуміють власних дітей, один одного і… навіть самих себе. Адже час на якісне спілкування було назавжди втрачено.
Щоб у вашій родині дозвілля було цікавим, яскравим і корисним, пропонуємо кілька порад.
У першу чергу, варто змінити звичне середовище. Якщо погодні умови дозволяють, слід піти в парк, ліс чи на озеро. Це сприятиме фізичному оздоровленню, емоційному «перезавантаженню», насиченню новими враженнями. Свіже повітря допоможе активізувати процеси очищення організму та покращить розумову активність. Під час піших прогулянок ви можете поспілкуватися з рідними про тиждень, що минув, спланувати спільні справи на майбутнє, обмінятися думками та враженнями. Окрім того, це чудовий спосіб поспостерігати за тваринами, рослинами, птахами, різними природними явищами. Для дитини буде корисно дізнатися, коли і які птахи відлітають на зимівлю, куди саме, скільки тисяч кілометрів доводиться їм долати,.. що стається з деревом восени, чому листя жовкне та червоніє… Можна назбирати кольорового листя та сухих квітів і зробити чудову композицію, водночас розвиваючи смак дитини та допомагаючи пізнати різні кольори та відтінки.
Під час спільної прогулянки, особливо в колі великої родини, не варто вирішувати конфлікти, оскільки в дітей таке дозвілля асоціюватиметься з неприємностями і напругою, і з часом вони почнуть уникати сімейних прогулянок. Непорозуміння між дітьми, в родині, в колективі чи особисті краще вирішувати під час неквапливої бесіди один на один – таким чином спілкування буде душевнішим та відкритішим: співрозмовник зможе, не соромлячись, дати вихід емоціям та щиро обговорити проблемну ситуацію.
Пам’ятаєте, ще Шевченко писав «Село на нашій Україні, неначе писанка село, зеленим гаєм поросло». Справді, наше село, дійсно, схоже, на квітучий гай. Навкруги безліч дерев, кущів, квітів. Здається, що ти насправді потрапив у райський куточок. На відміну від міста, тут дихається на повні груди, тут хочеться не тільки жити, а і творити.
Село, це писанковий край, тут пам’ятають і звичаї, і традиції свого народу. Тут живуть люди, які уміють працювати на землі. Вони вміють зробити все, вони вміють цінувати свободу, рідну культуру і вміють жити у гармонії із природою.
Мова народу — найкраще з квітучого його духовного життя, що ніколи не в'яне й вічно знову розпускається.
Ще В. Сухомлинський писав, що рідна мова — то неоціненне духовне багатство, в якому народ живе, передає з покоління в покоління свою мудрість і славу, культуру і традиції. Бо в рідному слові народ усвідомлює себе як творчу силу. Слово рідної мови — могутній — засіб передачі історичного, культурного, морального, естетичного, побутового досвіду народу. Рідне слово — то невичерпне, животворне і невмируще джерело, з якого дитина черпає уявлення про навколишній світ, про свою родину, про своє село чи місто, про весь свій край. Віками український народ творив це багатство, відкладаючи до скарбниці рідної мови найдорогоцінніші перлини думки, почуття, фантазії. В мові одухотворяється весь народ і вся його Батьківщина. В ній втілюється небо вітчизни, її повітря, клімат, поля, гори й долини, ліси й ріки, бурі і грози.
Глибинах мови відбивається й уся історія духовного життя народу. Мова є найважливішим, найбагатшим і найміцнішим зв'язком, що з'єднує покоління минуле з сучасним в одне велике історично живе ціле.
Культура мови кожної людини є оновою духовності як окремої людини, так і всього суспільства в цілому.
Духовно зростати і збагачувати свої пізнання свого народу і всього світу ми можемо лише знаючи мову. Духовно багата людина сучасності прагне знати і досконало володіти не лише своєю мовою, а й мовою інших народів.
Людина втрачає повагу до себе, до співвітчизників, до результатів загальнолюдської діяльності, якщо посилює інтерес до культури, науки, якщо не підтримуватиме свою мовну культуру, словниковий запас слів.
Отже., мова — це духовна скарбниця всього народу і кожного з нас, як частки духовності всього народу.