Прапор-це символ нашои краини.Кожна людина повинна знати,що це таке.на святах пидиймають прапор.Це перше мисце де можно його побачити.Побачити прапор можно в художний литератури та на малюнках.Але перш за все вси символи нашои краини повинни бути в наших серцях,Ми повинни все знати в свою краину,та звичайно любити ии
<span> знаю багато професій,але моя улюблена-це міліціонер.Я про них багато чого знаю та хочу бути ним.У міліціонера велика должність.Вони повині ловити злочинців.Це дуже небезпечно!Якщо у злочинця є пістолет,це дадзвичайно небезпечно,так як він може попасти пулею у нас.Тому я хочю бути ним та прибирати місто від злочинців.</span>
Ми з класом вирішили, піти і поглянути на те озеро. Там було дуже красиво, але і холодно. Невдовзі я з Ольою відійшли дальше від колективу. Цю місцину я знала ще з дитинства, бо з батьками часто проводила тут час. Ми йшли на прогулянки, годували лелек, але на жаль тепер їх не було. Я дуже розчарувалась не побачивши жодного чорнопузого птаха, але розуміла що мороз помішав їм тут оселитись. Ми з Ольою гуляли навколо озера, тут ми побачили самотнього лелеку. Підійшовши ближче, ми зрозуміли що в нього було поранене крило і він дуже змерз. Я залишилась з бідолашним птахом, а Оля побігла по Тетяну Іванівну та клас. Коли всі прийшли ми обережно взяли птаха на руки і відвели його до школи. Там Тетяна Іванівна обмотала йому крило і ми його відігріли. І сказали що хтось повинен приютити птаха, доки все не заживе. Ніхто не хотів брати птаха, але я викрикнула що візьму його, буду піклуватись про нього, годувати і приділяти увагу. Тетяна Іванівна була не проти. Прийшовши додому, я розповіла все батькам і вони також були не проти залишити птаха, бо любили тварин. За пару місяців у Грицька, так я його назвала, крило зажило, і потепліло, йому було час відправлятись до зграї. Я дуже полакала коли ми прощались, але кожної весни Грицько прилітав до мене і я раділа кожного дня новій зустрічі з ним
Щоб потрапити в наш старий парк, треба пройти по затишному пішохідному мосту через невелику річку. Ця мала річка протікає через все місто. Коли дивишся на неї з висоти мосту, здається, що вода в ній нерухома, але варто вітрі кинути на воду дереві лист, починаєш помічати, що річка все-таки рухається. Лист, наче маленька човник, плавно ковзає по течії, підганяли вітерцем. Але іноді здається, що не вітерець підганяє листя до води, а птахи, які носяться над мостом, то стрімко зникаючи під ним, то злітаючи вгору з протилежного боку. Може, помахи їхніх довгих гострих крил і створюють той вітерець, який приводить в рух листя?
Але к вечору птахи, відпочивши, полетіли до своїх домівок, на старі гнізда.