Культура мовлення — це духовне обличчя людини.<span>
Основою мовленнєвої культури є грамотність, тобто дотримання загальноприйнятих літературних норм.
</span><span>Мовлення має бути не тільки правильним, а й лексично багатим, синтаксично різноманітним.
</span><span>Щоб цього досягти, слід вслухатися в живе мовлення, вдумливо читати політичну, художню, наукову літературу.
</span><span>Треба активно розвивати своє мовлення.
</span><span>Культура мовлення тісно пов'язана з культурою мислення.
</span>Мовлення тоді гарне, коли воно якнайповніше і якнайточніше передає думки чи малює образи, зрозуміле і легко сприймається.
<span>Грамотне, багате мовлення — не тільки ефективний засіб передачі й сприйняття думок та образів. Це й вияв поваги до людей, з якими спілкуєшся, до народу, який створив цю мову.</span>
<span>
</span>
Дім--доме, друг--друже, сіль--соле
У реченні два блоки. Перший складається з однієї предикативної частини, другий - складнопідрядне речення з трьома підрядними частинами.
[ __ ]: [ ...і <u>подив... </u>, ( що... ), і <u>сторожкість.,</u> (яку) і ...<u>задума,</u>( що ) ].
зверху дуговими стрілками --- подив ⇒який?⇒( що),
сторожкість ⇒яка?⇒( яку),
задума ⇒яка? ⇒( що)
Зл-корінь
О-закінчення
Зл-основа
Відповідь:
( розповідне, неокличне, односкладне, не повне, поширене, ускладнене звертанням)
Пояснення:
речення розповідає про когось тому воно односкладне (без підмета) тому і не повне, і той хтось звертається "діти, нагодуйте мене" тому воно ускладнене. поширене бо є другорядні члени речення (постукає чим? дзьобико - додаток)