—Доброго дня, шановна вчителько, ми так давно не бачились!
—Добрий день!
—Ми так сумуєм за вами.
—І я теж дуже люблю ваш клас і за ним сумую.
—Все ж таки я зробив(ла) помилку що не хотів вчитися у школі, тепер важче і якщо повернути час назад то я б не хотів йди зі школи і краще вчився.
—Так,так вчитилі ж вам говорили,але ж ви ніколи не вірили що це правда.
—Так.
—Ну все бувай,мені пора.
—До побачення!
Н. сто, одинадцять, вісімсот
р. ста, одинадцяти (одинадцятьох), восьмисот
д. ста, одинадцяти (одинадцятьом), восьмистам
з. сто, одинадцять (одинадцятьох), вісімсот
о. ста, одинадцятьма, восьмистами
м. на ста, на одинадцяти (одинадцятьох), на восьмистах
1Україна,де тихі води і ясні зорі,зелені сади,білі хати,лани золотої пшениці.
2Усе було в холодному затінку:сад,степ,двір.
3<span>Неспокій,рух і </span><span>боротьбу я бачив скрізь: у дубовій вербовій корі,в старих пеньках, у дуплах.
4</span><span>Цього болю ніщо не приколи</span><span>ше: ні тополі біля хати,ні гніздо на хаті,ні сама хата.
5</span><span>Наш народ - це ж океан!</span>
Під час грози блискавка відчахнула від липи гілляку, на якій було грачине гніздо. З гнізда випало граченя, і Дмитрик підібрав його.
Узяв хлопчик коробку з-під торта, намостив сінця й посадив туди граченя. Так і підросло воно. Дмитрик давав йому розмочену в молоці булку, а мама ще й сиром та яєчним жовтком підгодовувала. Коли з’явились у дворі каченята, граченя подружилося з ними. Під осінь молодий грач уже добре літав. А потім, коли дихнуло прохолодою, пристав до грачиної зграї і полетів у вирій.
Ганьбити, ругати, сварити