Котик та півник
<span>Був собі котик
та півник, і були вони у великій приязні. Котик, було, у скрипочку грає,
а півник пісеньки співає. Котик, було, йде їсти добувати, а півник
вдома сидить та хати глядить. То котик, було, йдучи наказує:</span>
– Ти ж тут нікого не пускай та й сам не виходь, хоч би хто й кликав.
– Добре, добре, – каже півник, засуне хату та й сидить, аж поки котик вернеться.
Навідала півника лисиця та й надумала його підманити. Підійде під віконце, як котика нема вдома, та й підмовляє:
– Ходи, ходи, півнику, до мене, що у мене золота пшениця, медяна водиця.
А півник їй:
– То-ток, то-ток, не велів коток!
Бачить лисиця, що так не бере, прийшла раз уночі, насипала півникові
попід вікном золотої пшениці, а сама засіла за кущем. Тільки що котик
вийшов по здобич, а півник одсунув кватирку та й виглядає. Бачить:
нікого нема, тільки пшеничка попід вікном розсипана. Понадився півник:
– Піду-но я трошки поклюю, нікого нема, ніхто мене не зобачить, то й котикові не скаже.
<span>Тільки півник за поріг, а лиска за нього та й помчала до своєї хати. А він кричить:
Котику-братику,</span>
несе мене лиска
по каменю-мосту
на своєму хвосту.
Порятуй мене!
Котик поки почув, поки завернувся (далеко був), то вже й опізнився
лиску доганяти. Біг-біг, не здогнав, вернувся додому та й плаче, а далі
надумався, узяв скрипку та писану кайстру та й пішов до лисиччиної
хатки.
А в лисиці було штири дочки та їден син. То стара лисиця на влови
пішла, а дітям наказала півника глядіти та окріп гріти, щоб ото вже, як
вернеться, зарізати його та обпатрити.
– Глядіть же, – наказала, – нікого не пускайте.
Та й пішла.
<span>А котик підійшов під вікно та й заграв, ще й приспівує:
Ой у лиски, в лиски новий двір</span>
та чотири дочки на вибір,
п’ятий синко ще й Пилипко.
Вийди, лисе, подивися,
чи хороше граю!
От найстарша лисичівна не втерпіла та й каже до менших:
– Ви тут посидьте, а я піду подивлюсь, що воно там так хороше грає?
Тільки що вийшла, а котик її – цок у лобок та в писану кайстру! А сам знов грає:
Ой у лиски, в лиски новий двір…
і т. д.
Не втерпіла й друга лисичівна та й собі вийшла, а він і ту – цок у
лобок та в писану кайстру! Так усіх штирох виманив. А синко Пилипко
жде-пожде сестричок – не вертаються:
– Піду-но, – каже, – позаганяю, а то мати прийде, битиме.
Та й вийшов з хати. От котик і його – цок у лобок та в писану
кайстру! А потім почепив кайстру на сухій вербі, сам – у хату, знайшов
півника, розв’язав, взяли вони удвох усю лисиччину страву поїли, горщика
з окропом вивернули, горшки-миски побили, а самі втекли додому.
Та вже потім півник довіку слухав котика.
<span>слушать-скачать>></span>
Хочу побачити МОГО сина)
МОГО сина звуть Андрій)
хочу розповісти про МОГО сина)
МОГО сина не заламати)
У нашому житті охорона природи має надзвичайно важливе значення. Залежність людини від стану навколишнього середовища стає дедалі очевиднішою, і коли йдеться про охорону природи, то мають на увазі не тільки рослинний і тваринний світ, а й процеси, то відбуваються в кругообігу енергії, води, вуглецю тощо, зміни в атмосфері, гідросфері, грунті, в організмі людини.
Господарська діяльність людини змінює ландшафти, порушує зв'язки в природі, що встановлювалися протягом мільйонів років. І природа часто не в змозі відновити порушену рівновагу.
Заради прибутків ліси упродовж тривалого часу хижацьки винищувались. Як наслідок цього почали дедалі частіше траплятися згубні посухи, зменшувалася кількість води в річках, відбувалося їх замулювання.
У Південній Африці знищували гіпопотамів, щоб вони не руйнували .берегів річок, а внаслідок цього в річках стало менше риби. Гіпопотами удобрювали дно річок, сприяючи розвиткові дрібних організмів, якими живилася риба. Коли цих організмів поменшало, стало менше і риби - їй не вистачало корму. Після, припинення полювання становище змінилося на краще - риби в річках побільшало.
Є такий простий, відомий усім вислів - «квітучий край». Так називають землі, де знання, досвід людей, їхня прихильність, любов до природи справді творять чудеса.
Людина завжди залежатиме від природи, бо являє собою не віддільну від неї частку. Минули ті часи, коли людина, втручаючись у природу, не ризикувала завдати їй непоправної шкоди.
Тепер, у період бурхливого розвитку науки і техніки, для блага самої ж людини необхідно, щоб її взаємодія з природою відбувалася в розумних межах.
Оскільки Україна проголосила побудову правової демократичної держави, кожний її громадянин має право на безпечне для його життя та здоров'я довкілля. У зв'язку з цим в країні прийнято важливі законодавчі акти з охорони навколишнього природного середовища. Державній охороні і регулюванню використання природних ресурсів на території України підлягають землі, води, багатства надр, атмосфера, грунти, рослинний і тваринний світ. Охорона навколишнього середовища України має здійснюватись на основі наукових досліджень її природних умов і ресурсів з урахуванням глобальних і місцевих прогнозів їх природних змін, та змін під впливом господарського використання. Ось які зміни відбуваються для захисту в природних умовах України.
Забруднення атмосферного повітря спричинює зміну термічного режиму (підвищення середньої температури повітря біля поверхні Землі при збільшенні запиленості атмосфери). Атмосферні забруднення завдають шкоди здоров'ю людини. Відомо, що рівень забруднення атмосфери залежить від об'ємів неконтрольованих промислових викидів у повітря. Це спричинюється концентрацією промислових підприємств у містах. Найзабрудненішим є промислові центри Донецького та Придніпровського районів.
Ліси окрім свого естетичного значення відіграють роль регенератора кисню повітря. Крім того ліс забезпечує рівновагу кругообігу води, збереження лісового фонду в Україні має загальнодержавне значення. Ліси поділяються на дві категорії: категорія захисності; промислові ліси. 1-ша категорія - ліси, які служать для екологічної рівноваги в природі. 2-га - промислові ліси використовують крім призначення для отримання промислової деревини. Велике значення збереження лісів, має для збереження тваринного світу. Тому ліси України охороняються. Охорона їх регулюється Лісовим кодексом України, прийнятим в 1994 р.
Подруга - по-префікс, друг-корінь а-закінчення, подруг-основа
Дорозі, колисці, бідоласі, тітці, подрузі, сестричці-Давальний відмінок.
В книзі, на кладці, в стрісі- місцевий відмінок.
Якщо неправильно то вибачайте!!!