Усі завдання учень ман виконувати відміно переживаючи за свій клас.
Казка про чарівну осінь та її трьох синів місяцівЖила-була на світі Осінь. Вересень, Жовтень, Листопад - сини Осені
- жили та господарювали окремо. Вирішила мати Осінь відвідати кожного з них,
побачити, як вони поживають.
Спочатку заглянула в господарство старшого сина Вересня. Там вона
побачила свого сина лагідного, веселого, багатого, щедрого.
Задоволена матуся вирушила далі в гості до середнього сина.
Жовтень зустрів її різнобарвністю кольорів, золоті килими постелив матері під
ноги. Але йому ніколи було й поговорити зі старенькою, весь час малює син, усе
в роботі.
Помандрувала Осінь у гості до Листопада, найменшого сина. А він
струшує сердито листя з дерев, лякає пташок. Матуся за це розсердилась на сина,
повернулася, стомлена, додому й заснула міцним сном.
<span>А коли прийшла її пора, то вона прокинулась і повернулась до
рідного краю.</span>
Радуга яркая вней все цвета радуги.Она выходет после дождя.
Кажуть, що обличчя — дзеркало душі людини. І це справді так. Я переконуюсь у цьому, коли дивлюся на свого товариша. Його привітне відкрите обличчя завжди випромінює якусь доброзичливість. На вигляд він звичайний хлопець. Обличчя довгасте, худорляве, засмагле на сонці. Високий лоб, зверху до якого легенько прилягає зачесане набік коротко підстрижене густе чорне волосся. Ніс прямий. Широкі чорні брови розлітаються на переніссі, мов у польоті пташині крила. З-під них дивляться великі круглі сині, як літнє небо, очі. Погляд їх розумний, добродушний, прямий і відвертий, як у кожної чесної людини. Та досить якоїсь навіть найменшої несправедливості, як погляд різко міняється. Очі стають гнівними і пронизливими. Товариш мій середнього зросту, широкий у плечах, дужий, спритний, витривалий, бо постійно займається спортом.