В еде египтяне были очень умеренны; конечно, в особые, праздничные дни они не пренебрегали пиршествами, но их обычная трапеза была весьма скудной. Основным продуктом был хлеб – от фараона до последнего раба все питались в основном хлебом. Крестьянин получал в качестве оплаты дневного труда три хлеба и два кувшина той жидкости, которую мы теперь называем “пиво”. Среди других народов египтяне были известными именно как “едоки хлеба”. И подтверждением справедливости этого названия служит не столько то, что в Египте выращивалось и собиралось необычайно много зерна, сколько то, что именно здесь люди научились готовить из него совершенно особый вид пищи. Действительно, до египтян пшеничные зерна не мололи, а поджаривали и добавляли к различным блюдам, главным образом к мясу и печь пшеничные лепешки начали именно в Египте. Но самым замечательным кулинарным изобретением египтян было открытие брожения теста. Кто знает, когда и где какой-то египтянин впервые заметил, что в комке теста, пролежавшем без употребления несколько дней, появились пузырьки, заставляющие его подниматься. Хлеб, испеченный из “скисшего” теста, оказался гораздо более мягким и вкусным, чем обычно. С открытием брожения египетские пекари научились приготовлять пятьдесят различных сортов хлеба. Приблизительно тем же способом научились сбраживать египетское “пиво”. Хлеб ели и пустым, и с зеленью, и с измельченным мясом или рыбой.<span>В рационе египтян не было недостатка и в мясе: дичь, домашний скот и птица доставляли его в изобилии. По-видимому, существовала даже практика, распространенная и теперь – специального откармливания гусей и уток на мясо. Основной сладостей, похожих на современные торты или пирожные, служил мед. У богатых египтян был обычай устраивать для гостей праздники, завершавшиеся роскошной трапезой и обильными возлияниями из пива и различных сортов вина. В усыпальницы, жилища мертвых, которым предстоял долгий загробный путь, также помещались запасы еды и питья. В усыпальницах фараонов часть таких запасов предназначалась жрецам.</span>
<span>Гуситський рух - збройна боротьба чеського народу проти католицької церкви, феодального гноблення та німецького засилля у XV ст.Передумови й причини<span>Німецька мирна колонізація чеських земель (з XII ст.) сприяла економічному зростанню країни; німці панували у промисловості , торгівлі й міському самоврядуванні.Посилення позицій католицької церкви (великі земельні володіння, симонія, вилучення більшої частини десятини на користь Риму, продаж індульгенцій).Зростання незадоволення чехів католицькою церквою та німецьким пануванням.</span>Привід: страта Яна Гуса за звинуваченням у єресі в 1415 році; його послідовники називали себе гуситами.Ян Гус (1371 - 1415 рр.) - чеський проповідник, професор Празького університету.Погляди Яна Гуса Церква має повернутися до "євангельської бідності".Єдиний авторитет у справах віри - Святе Письмо, а не накази пап і рішення церковних соборів.Засуджував симонію і продаж індульгенцій.Усі християни, а не тільки духовенство, мають причащатися і вином, і хлібом.Богослужіння мают відбуватися чеською мовою.Основні течії гуситського рухуЧашникиСимвол - чаша для церковного вина.Склад: міська верхівка, середнє духовенство і рицарство, професори університету.Вимоги<span>Позбавити католицьку церкву земель.Запровадити відмову від власності для духовенства.Здійснювати причастя мирян хлібом і вином.</span>ТаборитиНазвані за місцем розташування укріплення на горі Табор.Склад: дрібне дворянство, міська біднота, бідне духовенство, селяни.Вимоги<span>Позбавлення церкви влади і власності.Переведення церковних служб на чеську мову.Скасування приватної власності і створення царства справедливості.</span>Результати й наслідки гуситського руху<span>Наприкінці XV ст. у Чехії співіснували католицька і незалежна від Риму християнська гуситська церкви.Покінчено з німецьким засиллям.Створено умови для розвитку чеської мови і культури.Гуситські війни стали прологом для європейської Реформації XVI ст.</span></span>
Мы были язычниками но после принятия ислама нам открыли глаза