Причины и неудачи Красной Армии в первые
месяцы войны заключались в следующем:
<span>1)
</span>Внезапность нападения немецко – фашистских войск;
<span>2)
</span>Мощь удара (уничтожение противником в первые дни
войны более 100 советских дивизий, более 20 тыс. орудий и минометов, 3,5 тыс.
самолетов, 6 тыс. танков и более половины складов материально – технического обеспечения);
<span>3)
</span>Численное превосходство;
<span>4)
</span>Несовершенство военной техники;
<span>5)
</span><span>Окружение войск Западного фронта.</span>
1)Власть передовалась по наследству
2)У хлодвига была платная дружина. +
3)Чтобы подерживать порядок +
4)Снаряжение войнов(Воинстенное королевство) +
5)Феодалы(крупные землевладельцы) +
6)Чтобы следить за порядком,собирать налоги +
7)Династия Мировингов. +
§ 3. Право Золотой Орды
Основным источником права Золотой Орды была Великая Яса Чингисхана, принятая в 1206 г. («яса» - приказ, закон). Она представляла собой свод законов и уставов, составленный на основе обычного права по распоряжению основателя монгольской империи Чингисхана в качестве назидания его преемникам. Яса состояла из 33 фрагментов и 13 изречений самого хана. К сожалению, она не дошла до нашего времени в подлинном списке, и известна лишь в отрывках или в сокращенном изложении. Нет возможности установить первоначальный порядок отделов и статей подлинной Ясы и таким образом судить о размахе правовой мысли ее творцов. Как утверждают специалисты, в позднейшие периоды Яса была дополнена нормами шариата.
Великая Яса Чингисхана заключала в себе постановления и нормы, относящиеся, прежде всего, к уголовному и административному праву. Но в ней содержались также нормы, относящиеся к международному, государственному семейному, наследственному и судебному праву.
Ясой утверждалось, что верховная власть сосредоточена в лице хана, а ных им кочевых н у
У 1246 р. Данило останнім з руських князів поїхав до Золотої Орди. Татари звернулися до нього з вимогою “Віддай Галич!” Можливо, хтось із князів руських просив Галич у татар. Становище Данила було надзвичайно важким, бо він не міг розпочати боротьбу з татарами, коли за ними стояли Ростислав з уграми, а головне — непокірне боярство. Тим не менше, Данило отримав від татар підтвердження прав на князівство для себе і нащадків, але змушений був визнати себе “мирником”– союзником татар, їх васалом. Порівняно з іншими князями, Данила татари приймали “милостиво”, але почуття образи на татар було глибоке і у князя, і у всіх підданих. “О зліша зла честь татарська!” – писав про цю подію літописець. Данило Романович, що був князем великим, володів із братом своїм Руською землею, Києвом і Володимиром, і Галичем, і іншими краями, нині сидить на колінах і холопом себе називає”.
І справді, щойно закінчив Данило сорокарічну боротьбу за об’єднання Романової держави блискучою перемогою, як змушений був визнати себе ханським “холопом”. Усе життя відтоді присвятив він підготовці до нової боротьби – за звільнення від татарської неволі. Подальша діяльність Данила свідчить про те, що він тільки за крайніх обставин підпорядковувався Орді, щоб
отримати перепочинок і зібрати сили для вирішального бою. Саме для цього Данило будує нові фортеці, і водночас шукає зв’язків у Західній Європі для спільної боротьби з азіатськими поневолювачами.