У великій країні у кожної людини є свій маленький куточок. Це місто, село, вулиця, будинок, де вони народились. Мій дім знаходить в Україні у вільній та назалежній державі. Саме в ній люди є щирі, добрі та справедливі. Хоч і Україна не велика країна та не багата, але вона НАЙКРАЩА! Саме тут дивут веселі та життєрадімні люди. Я з гордістю кажу: "Мій дім - це Україна!"
[й‘і с т о н‘ к и] [ш ч а в е л‘] [дж е р е(и) л о] [п і д з е(и) м е л:‘ а] [ в‘ і ч и з н а] [дз‘ у д о і с т] [й а б л у н‘ к а] [ф у т(д) б о л]
Сонце якось особливо сьогодні посміхалось і намагалось зняти мої окуляри ,щоб подивитись в мої втомлені очі. Підручник з біології сумно на мене дивився . На душі в Софії вималювалась веселка,вона щиро усім посміхалась. Тихо підкралась до нас осінь-художниця: заглянула в кожен лісочок та гай, розмалювала вбрання в наймодніші барви.
опинитися просто неба- надворі, навулиці
намокнути до останньої нитки- повністю, наскрізь
кинутися з усіх ніг- швидко
не мати кінця краю- безкінечно
йти не своїми ногами- перелякано
спати без задніх ніг- втомленно
жити на широку ногу- багато, розкішно
Наше мовлення складається з речень, а речення зі слів..