Лемури – одні з найекзотичніших приматів у природі. Місцем проживання
цих тваринок є острів Мадагаскар. У цей надзвичайний день ми розповімо
вам дещо цікаве про лемурів.
Вони живуть зграями з 10-12 особин, не цікавлячись деревами, віддають
перевагу посушливим лісам і значну частину часу проводять на землі.
Лемурів рідко можна зустріти в зоопарках, надто важко їм
пристосовуватися до неволі.
Цікаво, що котячі лемури – вегетаріанці, що віддають перевагу соковитим фруктам та ягодам.
Коли ці тваринки пасуться в траві, то дуже високо задирають свої
хвости. Таким чином вони зможуть легко одне одного контролювати, та й
загубитися їм буде важко.
Якщо комусь із зграї загрожує небезпека, то сигнали лемури передають
за допомогою специфічного запаху. Тут в нагоді стає хвіст. Лемур
притискає його до пахви, де розташовані пахучі залози, і потім дуже
високо підіймає його. Таким чином він підтримує зв’язок з іншими членами
зграї. З таким хвостом він не загубиться навіть у хащах.
Щодо різновидів лемурів, то їх дуже багато. Один із найбільших за
своїми розмірами представник лемурів «сіфака» живе на Мадагаскарі. У
нього яскраве забарвлення – чорно-біле хутро з коричневими плямами.
<span>Не менш цікаві «істинні лемури», котрих називають ще «мишиними». Вони
значно менші за сіфаку. Довжина їхнього тулубу становить 13
сантиметрів, а хвіст – 15. Цікавим є те, що ці лемури заздалегідь
готуються до засухи, що доволі часто охоплює простори острову. Навколо
свого хвоста вони відкладають жир, який потім дозволяє їм протриматися у
засуху.</span>
Працею людина і сильна, і красива.А маки проувітають білим, сивив і червоним квітом. І раптом у вікні жарптиця , вважається чи мириться мені.
Жили у країні Граматиці українські префікси. Було їх дуже багато: Роз-, Без-, Під-, Над-, Від-, Між-, Перед-... І були вони поважними, і пишалися собою, бо служили Українській мові - одній з найчарівніших мов світу.
Шанували префікси порядок, вони завжди знали, де й коли стати, як змінити слово, як грамотно писатися.
Але в кожній сім'ї бувають проблеми... Префікси З- і С-, жваві пустуни, були великими друзями, їх завжди бачили разом. Як вітер, гасали вони наввипередки по палацу. Тільки й чути було: з-з-з-, с-с-с-. Не в одного з поважних префіксів аж голова йшла обертом від того гасання. А коли кликали всіх до роботи, З- і С- створювали такий безлад у країні! Уявляєте, як вони з розгону, не задумуючись, ставали коло якогось Слова! Хто перший добіг, той і став. Так, кого хочеш, можна збити з пантелику!
Поважні префікси часто соромили пустунів, закликали їх бути серйознішими, відповідальнішими, - одним словом, виховували... Особливо обурювалися префікси Роз- і Без-. "Ми теж можемо вимовлятися нечітко, але ж пишемося завжди однаково, бо інакше це було б неповагою до себе та й до інших префіксів взагалі!"
Але вмовляння не допомагали. І тоді префікси зібрали Велику наукову раду. Вони виступали з доповідями, сперечалися...
І нарешті ухвалили ПРАВИЛО:
префікс С- пишеться перед буквами К, П, Т, Ф, X,
префікс З- пишеться перед усіма іншими буквами.
І все.
З того часу префікси З-, С- і пишуться за такими правилами. Бо ПРАВИЛА є обов'язковими для виконання.
Хіба що невігласи цього не знають. Але у нас таких немає!
А почему люди должны писать вместо тебя что так трудно взять сесть и самому хоть чюточку подумать ?
Оповідання — невеликий за обсягом розповідний твір про одну або кілька подій у житті персонажа, що відіграють важливу роль у його долі.
Обрамлення — такий композиційний прийом, за якого сюжетний твір включається в розповідь, немов у рамку, яка безпосереднього зв’язку з розвитком сюжету не має.
Приклади оповідання з обрамленням:
Нараз згадав гомінке обійстя баби Ґандзі, що розкинулося в самісінькому центрі села. По неділях і святах ми біля бабиної хати завжди збирались на сходини.
Жила баба Ґандзя самотньо. Син мешкав у Києві, приїздив рідко.
Довгими осінніми та зимовими вечорами їй не сиділось вдома: почергово ходила то до одного, то до іншого сусіди. Переповівши новини, бабця збиралась додому, але я крадькома торкав її теплу руку, нашіптував: “Казочку якусь розкажіть…”
Одну з тих казок я пам’ятаю й досі…
(Обрамлення.)