1.від дев'ятсот двадцять три відняти п'ятдесят чотири
2.до вісімсот сімдесят шість додати дев'яносто три
3.поїзд із двісті шістдесятьма сімома пасажирами
Учена людина може завдячувати всьому своєму розумові, адже він, справді, неоціненний скарб.Освічена, розумна людина здатна робити мудрі висновки, мати свої думки, спостерігати але не керуватися поглядами інших.Неук же, зовсім навпаки.Такі люди навряд чи зможуть чогось самостійно досягти в житті.Вони не покладаються тільки на власний розум, тому завжди і у всьому наслідують інших.Розумні люди випереджають тих, хто не досить розвинений, тобто неуків.А саме такі люди потрібні світові, суспільству.Учені здатні відкривати щось нове, постійно вдосконалювати вже існуюче, вони приносять багато користі не тільки своїми відкриттями але й легкістю у спілкуванні, різносторонністю.Адже всі знають, що з неуками тяжко в житті.Саме так я розумію приказку"Учений іде, а неук - слідом спотикається"
Займенник -це самостійна змінна частина мови , що вказує на предмет , ознаку чи кількість , але не називає їх . Відповідає на питання хто ? що ? який ? чий ? скільки ? Синтаксична роль займенника найчастіше підмет , додаток , означення . Змінюється за відмінками або відмінками , числами й родами . Розряди займенників : 1 особові : 1 особа - я ми ; 2 особа - ти , ви ; 3 особа - він , вона , воно , вони ; 2 зворотний : себе ; 3 відносні : хто , що , який , чий , котрий , скільки ; 4 питальні : хто , що , чий ; 5 неозначені : хтось , хто-небудь , деякий , дехто ; 6 заперечні : ніхто , ніщо , ніякий , нічий ; 7 присвійні : мій , твій ґ. свій , наш , ваш , його , їх ; 8 вказівні : той , цей , такий , стільки ; 9 означальні : весь , усякий , кожний , самий , сам .
На сьомому небі від щастя. Згідно космогонії давньогрецького вченого-энициклопедиста Аристотеля небо ділиться на сім сфер. На них розташовуються різні небесні світила, зірки, сузір'я, планети. А під найдальшої сферою філософ, по суті, мав на увазі рай і вічне блаженство. Саме туди потрапляють душі померлих. Стан, близький до надлишку щастя, людина здатна випробувати і живцем, тоді і згадують це саме «сьоме небо».
<span>Це вираз здійсненно і на землі. Людина народжена для того, щоб приготувати себе для зустрічі і проживанню на небесах з Ісусом. Коли з ним зустрічаєшся на землі в молитві, то відчуваєш світ, спокій, умиротворення, невимовне щастя від спілкування з Ним.</span>
Слово... Буденність і значущість. Простота і таїна. Звичайність і магія. І це все вміщається у слові. Мабуть, коли створювалась мова як засіб спілкування, людство ще не усвідомлювало до кінця силу слів. Бо якось би убезпечило себе від його смертоносної дії. Слова зради, підлості вбивають щось значуще, що існує в людині заради добра і милосердя.
<span>Щастя і горе, радість і смуток — усе може бути в одному слові. І єдина залежність від контексту вимовлених слів та від почуттів, що закладаються в цьому слові.
</span><span>Слово одне, а бач, що воно може. Та все ж людина придумала слова не для зла, не для нападу, а для добра і взаєморозуміння. Тому, коли почуєш щось недоброзичливе, то знайди відповідник доброго слова, і злоба, як хвороба, відступить. Шануй і бережи добре слово на всі випадки життя, і добро, створене тобою, тобі ж і повернеться, а на землі ще однією доброю людиною стане більше. </span>