Навесні хата ожила, дихнула на повні груди своїми свіжо вибіленими стінами. Скоро Великдень. Останні дні посту добігають кінця, а це кличе усіх готуватися до наближення величного свята. Свята, що наповнить хату радісними голосами дітей та онуків, що мов ті птахи повертаються на весні до своїх гнізд, так і діти спішать до своїх батьків. Спішать до свого дитинства, до рідних стін, до своїх спогадів.
Той хто не покидав батьківського дому так гостро не відчуває любові до нього та до своєї родини, як той хто полишив його. Будучи на відстані т починаєш згадувати кожну картинку на стіні, вишиті рушники над образами, тебе манить запах свіжого хліба, який мама щойно витягнула з печі. А вишневий цвіт усні засипає тебе білою віхолою, сонячні промені освітлюють рідне подвір'я. Ти просинаєшся і розумієш, щоце був сон. Ти ідеш у своїх справах, а думка про рідний дім непокидає тебе і ти вже на настінному календарі ставиш відмітки про прожиті дні, як знак, що ти на один день наближаєшся жо своєї мрії. Мрії відчинити двері свого дому, обійняти найрідніших людей та глибоко вдихнути запах свого дитинства - своєї батьківської хати.
Броварі — наша міні-столиця, молоде і навіть юне місто на околиці правічного соснового бору, в який упираються бро варські вулиці. Нинішнє місто ші значний промисловий, культур ний, духовний, спортивний поте 11 ціал у масштабах України. Місто має і міжнародну репутацію, активно розвиває широкі між народні зв'язки: з Росією, Білорусією, Болгарією, Францією, СІІІА. Назва міста в багатьох на устах. У 1997 році виповнилося 25 років відтоді, як Броварі стали містом обласного підпорядкування.
Що ж це за слово таке – Броварі? У чому магічна для пас сила цього рідного слова?
Поки що не знайдено письмових джерел, які б однозначно засвідчували початки історії і виникнення назви Броварів. Найбільш поширена версія походження назви міста — цс переказ, що тут жили броварники-пивовари. Слово "броварня" — польсько-німецького походження. Воно не могло закріпитися в середньовіччі на броварському етнічному терені, бо період польського впливу на місцеву людність був дуже коротким. Майже не трапляється слідів такого вливу і на території району. Ми не броварники, не баварці, а броварці! Саме так традиційно називають себе місцеві жителі. Броварці-броварники — це штучне лінгвістичне утворення. Топонімічні назви Броварка, Броварня, що трапляються па Переяславщині, Черкащині, Полтавщині, теж не свідчать на користь цієї версії. Заплутує ситуацію і тетіївський гідронім Бровар, яким названо обмілину на річці Рось. Немає і родових прізвищ Броваренко, Броварець тощо, утворених від назви професії бровар. У районі є прізвище Пивовар, але воно не давнє і це місцеве. Правда, Тарас Шевченко в повісті "Близнецьі" згадує про пляшечку броварського лікеру. Очевидно, то був лікер за особливим давнім броварським рецептом!
Від поданих слів утвори і запиши прикметник. дерево, зелень, дзвінок,щастя,село,полум'я, синька, школа, радість, Київ, осінь, бі
Oleg Nasobin
Дерев`янний, зелений,дзвінкий,щасливий,сільский,полум`яний,шкільний,радісний, київський,осінній,кропив'яний, мирний,вишневий,темний,добрий.
Зими - зимонька, зимівля, взимку
восени - осінь, осіннє
навесні - весна, веснонька, веснянка, весінній
Ми часто згадуємо в розмові слово «природа». І у кожної людини це слово викликає тільки приємні асоціації та спогади: луки з польовими квітами, білокорі берізки, чисті струмочки й озера, ліси з передзвоном пташиних голосів.Дійсно, спілкуючись з живою природою, людина відпочиває душею. Міські жителі, відвідуючи музеї та виставки картин, милуються насамперед пейзажами відомих митців — великих майстрів пензлю.
Сама природа вчить нас цінувати красу й мистецтво, а головне — берегти їх. Але не завжди ми можемо захистити прекрасне. Найчастіше з нашої вини — вільної або мимовільної — гинуть ліси, річки, тварини, птахи, забруднюється повітря. І це далеко не повний перелік руйнівного впливу людини на рідну природу. Гублячи природу, людина не усвідомлює, що гине сама. Адже її здоров’я і добра доля залежать від навколишнього середовища.Тому кожен з нас зобов’язаний завжди пам’ятати про це, повинен вміти бути вдячним. Тож, будемо берегти природу — кожен в міру своїх сил і можливостей. Ми маємо піклуватися про майбутнє нового покоління. Хотілося б, щоб і воно могло побачити й оцінити цю незрівнянну красу матінки-природи.