<em>Хліб</em><em>, за добрим українським звичаєм, мав неодмінно лежати на столi. Дуже пильнували, щоб хліб не падав на підлогу. А як упаде, потрібно пiдняти його, перепросити, поцiлувати і з’їсти.
Коли хтось знаходив на дорозi окраєць, не можна через нього переступати. Потрiбно пiдняти, обрусити i покласти на видному мiсцi - птахам.
Народжується дитина —ідутъ iз хлібом. </em>
<em>Виряджала</em><em> </em><em>мати </em><em>сина</em><em> </em><em>в </em><em>дорогу – замотувала в торбину окраєць житнього хлiба.
Вiдзначали весiлля з хлiбом-сiллю та весiльним короваєм.</em>
<em>Будували</em><em> </em><em>хату —неодмінно приходили з хлiбом.</em>
<em>Проводжали</em><em> </em><em>в останню</em><em> </em><em>путъ</em><em> </em><em>- з хлiбом</em><em>.</em>
Чи не краще б<span> залишити </span>тут Остапа<span> — </span>вона<span> ж </span>йому однаково нічим не годна <span>допомогти — </span>та самій метнутись<span> й </span>пошукати виходу
З чагарників та з нив, таких рідних і милих- почув це зразу,-натовпом знялись давні згадки дитинства
Чужа душа<span>, </span>давно сказали<span>, </span>повита тьмою для усіх
За вікном<span> – </span>згори було видно<span> – </span>шуміло<span>, </span>вирувало залите сонцем місто<span>
</span><span>Полювання, як ви потім побачите, вимагає чимало часу</span>
Микола веселий граэ у шахи, а Василь сумний ,тому що , програв.
У моєї матусі теплі і ніжні руки.
У саду розцвіли білі, рожеві та червоні троянди.
Двінкі щебетання пташок чути під моїм вікном.
Зеленими лісами, жовтогарачими житами і прекрасними людьми красується наш рідний край.
Випав перший пухнастий білий сніг.
Я мрію стати видатною художницею.
Під моїм вікном росте старий могутній дуб.
Запашний хліб лежить на рушнику.
Яскраве і тепле сонечко заглядає у віконечко.
Нарешті прийшла довгожданна і чарівна весна.
Моя сестра завзята трудівниця.
На дитячому майданчику було чути веселі та дзвінкі голоси дітлахів.