Прості на дворі стояв погожий день . на дереві опадало листя. я каталась на велосипелі. мій дідусь читає газету. мама куховарить. складні надворі світить сонце і співають пташки . вчора ми грали в тенніс і каталися на скейтах.
<span> проживаю у селі Великі Бірки, майже на його окраїні, на вулиці Євгена Коновальця.
Вона не дуже довга, проте широка. У кінці вулиці — сільський стадіон. Біля нього — пасовище, на якому випасають худобу.
Вулиця Є. Коновальця дуже гарна у будь-яку пору року. Влітку вона буяє зеленавістю високих тополь, які ростуть по обидва боки вулиці. Коли ввечері йдеш вулицею, тебе обдають дивні пахощі з кожного городу. Ніякі французькі парфуми не зрівняються із запахами городніх квітів!
Восени моя вулиця барвиста. Цвітуть чорнобривці, майори, айстри, хризантеми. Цієї пори вона пахне квітами і димом від спаленого листя та бадилля.
Але найбільше я люблю свою вулицю взимку. Все навколо біле-біле. Снігові шапки на хатах та деревах, сніговий килим на землі творять казкове диво. Взимку вулиця пуста: ні людей, ні худоби, ні птиці. Лише поодинокі перехожі та галасливі діти будять сільську тишу.
На нашій вулиці немає громадських споруд, лише одноповерхові будинки.
Раніше я жалкувала, що не живу у місті в багатоповерховому будинку. Але зараз розумію, що мешканці нашої вулиці — багаті люди, адже ми маємо власні садиби.
Єдине, що хотіла б змінити на своїй вулиці, — обладнати сучасний стадіон і збудувати невеликий кінотеатр.
Коли виросту, здобуду освіту, обов'язково докладу зусиль, аби мрія збулася, бо я дуже люблю свою вулицю.</span>
Прокидаюсь утром з радистью иду исты. Потим иду грати на вулицю з друзими.Поихав на рибавку прийхав посмотрел телевизор.Пишов пограв у компьтери.Иду на вулицю роблю соби арбалет биру пасту из ручки это моя стрела пострелял на вулици.Иду додому ложусь спати чикаючи наступного дня.
Реконструюйте речення з прямою мовою на речення з непрямою мовою:<span>«А я знаю, як тебе звати», – довірливо каже дівчина і двома пальцями перебирає скляне, із краплями сонця, намисто (М. Стельмах).
«А комарів було! – захоплювався спогадами дід. – Дихати нічим, повірите, та здорові, як ведмеді» (О. Довженко).
Син на питання це подумав трошки
І відповів: «Людиною» (М. Рильський).
«Чи не час нам у дорогу?» – спитала Соломія (М. Коцюбинський).</span>
Життя людини – череда рішень, які вона приймає. Кожне наше рішення – це вибір з низки варіантів. Щодня кожна людина робить вибір не один раз, а декілька, від простих побутових до таких, що впливають на все її подальше життя. Інколи вибирати легко, наприклад, коли обираєш між тим, що тобі подобається, і тим, що ні. Часом це зробити складніше, бо твій вибір стикається з інтересами інших людей.Обрана колись професія може стати не затребуваною через кілька років чи просто не сподобатися.Перший іде власним шляхом, долає труднощі, розкриває таланти та знаходить своє щастя, а другий думає лише про те, як бути кращим за інших – мати більше грошей, займати кращу посаду, одружитися з гарнішою жінкою, водити шикарніше авто. Такі люди не отримують від життя справжнього задоволення, а лише заздрість з боку інших.Неможливо змусити когось бути чесним, добрим, працьовитим по-справжньому. Можна ув’язнити злодія та випросити грошей на благо чинність у скупердяя, та це не зробить їх кращими та більш щасливими. Тому краще думати за себе і будувати власне життя.