Соліст
...
сольний
...
соло
...
Кожного року прилітає в наш край на своїх різнобарвних крилах осінь – чарівниця. Візьме вона чарівний пензлик у руку, проведе ним разочок по однотонних зелених листочках, і вмить заграють вони різними кольорами! Жовтий, червоний, помаранчевий, багряний, золотий! Навіть вогняний! Коли я восени проходжуюсь поміж дерев, в мене створюється враження, немов би я потрапив у якусь різнобарвну картинку з дитячої розмальовки. Недивно що цю чарівну пору року так часто зображують художники на своїх картинах. От і український художник Федір Федорович Манайло не втримався, та й написав картину «Золота осінь». Аби назавжди залишити нащадкам неповторний витвір природи. На картині зображений ліс, до частини якого вже встигла доторкнутися могутня чарівниця. Але більшість дерев ще зелені. Судячи з цього, можна впевнено сказати, що на картині зображена рання осінь. Дивлячись на полотно, в мене виникає відчуття спокою і затишку. Скоріш за все, це через кольори цієї картини. На полотні переважають барви теплих тонів. На передньому плані картини можна побачити декілька білокорих берізок, які схилившись одна до одної, перешіптуються про щось цікаве. Поруч із ними визирають багряні гілочки кущів, що підслуховують розмову берізок. Трохи правіше тече кудись тиха ріка – мрійниця. А сонні береги, що її оточують, вже вкрилися пожовклою травою та золотим листям. На задньому плані видніються сільські хатинки. Мабуть, це село сховалося у лісі, серед могутніх дубів, що височіють трохи далі. І лише його краєчок наважився визирнути з під свого надійного укриття. А за могутніми дубами, що ховають під собою село, височіють величезні карпатські гори, які напевно захищають це чудове місце від холодних північних вітрів. У верхній частині картини ми бачимо світло-синьо-сіре небо. З якого ледве зривається дрібний осінній дощик. Сама по собі картина спокійна, але в той же час вона рясніє життєрадісними світлими барвами. <span> Дивлячись на картину "Золота осінь", глядач мимоволі проймається глибоким почуттям любові до рідної природи, що дарує нам незабутні хвилини високої насолоди прекрасним.
</span>
Серед багатьох моїх подруг найближчою я вважаю Ілону. Вона моя однокласниця. Але ми зустрічаємося з нею не тільки в школі. Адже ми з Ілоною дружимо вже багато років! Ми часто відвідуємо басейн, ходимо гуляти та займатись на спортивному майданчику. Не рідко ми ходимо в гості одна до одної, дивимося кіно або переглядаємо цікаві сторінки в Інтернеті. Навіть, якщо ми порізно сидимо по домівках, ми з Ілоною часто розмовляємо по телефону. Ми пересилаємо одна одній кумедні малюнки або записи улюблених пісень.Моя найкраща подруга на півроку старша від мене. Вона висока,струнка дівчина, її довге волосся має темно-русявий колір, а очі — голубий. З нею ніколи не буває сумно. Ілонка повна нових ідей та інколи вигадує нові заняття та розваги для нас обох.Також моя подруга належить до таких рідкісних людей, які ніколи не похнюплюють носа. Вона весела та бадьора у будь-який ситуації. І своїм друзям Віка теж не дасть сидіти сумними та похмурими. Якщо у неї чи в мене з'являється якась проблема, Ілона відразу допоможе вирішити її. Найчастіше це вдається напрочуд швидко, а все тому, що вона не втрачає спокою. <span>Я дуже поважаю свою найкращу подругу за всі гарні риси її характеру. І теж намагаюся бути для неї доброю подружкою.</span>
На мою думку, справжнім другом можна вважати того, хто надійний і щирий з тобою.
Кому можна довіряти таємниці і бути впевненим, що не підведе. Чия допомога завжди прийде, коли буде потрібно. Це той,
хто щиро радіє твоїм успіхам, а не заздрить тобі. З ким цікаво, є спільні інтереси і захоплення, ось чому нема часу нудьгувати.
Хто хвилюється, коли ти хворієш чи у тебе якісь невдачі і котрий завжди знайде час, щоб подзвонити чи провідати тебе. Справжні друзі ті, хто завжди швидко миряться після якихось непорозуміннь чи сварок, бо не можуть довго сердитися один на одного.
Недарма кажуть, що щасливий не той, хто має багато друзів, а той у кого є справжній друг.
Ми - господарі нашої природи, а вона комора сонця з усіма скарбами життя. Рибі потрібна вода, птахам потрібне повітря, тваринам - ліс, степи, гори, а людині потрібна природа. І охороняти її - наша головна мета. Давайте її берегти!
Ліс - це краса нашої Землі. Він дає нам кисень, деревину. У ньому живуть птахи і різні тварини. Ліси охороняються законом, але деякі люди вирубують їх необдумано. Багато зрубаних дерев пропадає даремно. Не завжди замість вирубаних дерев садять нові. Через це лісів залишається все менше і менше.
Побувавши в лісі, люди іноді залишають багаття запаленими. Через це часто трапляються пожежі. Цілі лісові масиви згорають від необережності людей. Гинуть мільйони рослин. Серед них дуже багато рідкісних, ніде більше не зустрічаються. Коли згоряє ліс, то тваринам доводиться йти. Через цих вічних переходів тварини іноді гинуть, якщо їм, звичайно, вдається вибратися з вогню.
<span>Люди вкладають величезні гроші у фонди по захисту лісів. Але багато рослин і тварини вже стерті з лиця Землі.</span>