Селянка[с е л а"н к а] 7зв.,7б.,3скл.
життя[ж и т:'а'] 5зв.,5б.,2скл.
листяний[л и с т а'н и й']8зв.,8б.,3скл.
зелений[з е л е н и й']7зв.,7б.,3скл.
тепліє[т е п л і й' е]7зв.,6б.,3скл.
вишневий[в и ш н е в и й']8зв.,8б.,3скл.
Прокинувся він
рано-ранесенько, щоб застати бджілку вдома. А вона вже сиділа на квіточці перед
своєю хаткою і вмивалася краплинкою роси...
Мітру
підійшов до квітки і сказав бджілці:
<span>
- Привіт, бджілко!
Чи не підкажеш, де
можна знайти
найкращу квітку для мами?</span>
Бджілка
відповіла:
<span>
-Нещодавно
я пролітала над
твоїм садом і побачила гарнесеньку
квіточку яскравого
червоного кольору.</span>
Мітру сказав:
- Спасибі тобі, бджілко!
І побіг хлопчик до саду.<span> Там він</span>
побачив гарну червону
троянду, яка дуже приємно пахла.
Але йому було шкода її зривати, адже він розумів, що вдома вона через кілька
днів зів’яне. Він обклав її гарними камінцями і пофарбував їх. Коли це
побачила мама, вона сказала:
<span>
- Синку, це найкраща квітка у моєму житті! </span><span>
</span>
Мітру був
дуже радий!<span> </span>
1. Ми ішли через поле двоє. (В. Симоненко). 2. Сідай швидко на коня: ще сто миль махнем до дня! (С. Руданський). 3. Хто з нас перший ґедзя кинув? І я з запалом, та й ти огонь-петрович! Тобі слово, ти — десятеро. (Панас Мирний). 4. Всі зайці вовків бояться, йде один, а бачать — двадцять. (7. Січовик). 5. Лісорубів тих у лісі налічив я двадцять вісім. (М. Познанська). 6. Хоч запаси води на Землі величезні, на прісну воду припадає лише два й одна друга відсотка.
Матусина пісня супроводжує нас від народження й впродовж усього життя. Маленькими ми слухаємо «Люлі, люлі, прилетіли гулі», «Котку, котку-рябку», «Ходить сон коло вікон». Ми підростаємо, і наші матусі навчають нас співати: «Ходить гарбуз по городу». Підростаємо ми, дорослішають наші пісні. Уперше десь біля вогнища під час відпочинку мама навчила мене співати маршових пісень, серед них мені дуже подобаються ті, що колись правили за гімн України, — «За Україну», «Не пора». Особливо подобається «Гей, у лузі червона калина». Це вже не просто пісні, а пісні, що стали історією. Кожна пісня має свою історію, як кожна людина має свою біографію; вони цікаві, захоплюючі й неповторні.
Це не означає, що я не люблю сучасну музику й сучасних співаків. Я із задоволенням слухаю Т. Петриненка, С. Вакарчука, О. Пономарьова. Та мамина пісня — рідна й мелодійна, лишається на все життя першою й найкращою.
Я по<u />любляю дивитися <u>мультфільми</u>.
<u>Столиця</u><u>України</u> - <u>Київ</u>.
Чудова українська <u>мова</u>!