Чемна людина завжди не відмовить допомогти, не чекаючи прохання. Допоможе всім без вибору. Допоже піднести сумки, підказати щось.
-Привіт
-Привіт,Романе
-Чула,що сталося з Олею?
-Ні
-Ії пограбували
-Як?Коли це сталося?
-Позавчора
-Розповідай
-Вона спілкувалпюпся у соц.мережі з хлопцем. Розповіла йому все про себе
-Дай вгадаю далі:через необачність їх пограбували?
-Так.Добре,що постраждалих немає.
-То їй ще пощастило.
-У мене теж був такий знайомий
-Вас теж пограбували?
- Та ні. Коли він став запитувати особисті дані,я злякалася
-І у нього нічого не вийшло?
-Ні,на щастя
-Бачиш до чого призводить необачність?
-Та бачу.А вона сильно злякалася?
-А ти як думаєш?
-Напевне,що так
-Отож бо й воно
-Слухай,а давай провідаємо іі?
-А коли?
-Зараз.
-Тоді заходь до мене,підемо разом. Давай?
-Тоді до зустрічі?
-До зустрічі.
Ответ:Н. В.: Сорок;
Р. В.: Сорока;
Д. В.: Сорока;
З. В.: Сорока/сорок;
О. В.: Сорока;
М. В.: Сорока.
Объяснение:Числівники 100,90,40 при відмінюванні не змінюються
<span>Протягом свого історичного розвитку український народ переживав безліч трагічних і драматичних періодів. Та, незважаючи на це, він ніколи не впадав у відчай, «не плакав», а перемагав, знаходив у собі внутрішні сили виживати й творити добро. Мені здається, що неабияку роль у цьому відіграло, передусім, надзвичайне вміння українців жартувати, сміятися. Тому, на мою думку, саме веселу вдачу варто вважати однією з головних рис українського національного характеру, яка допомагала й допомагає йому не впадати в гріх розпуки й сліз (а буття нашого народу ой як часто давало приводи для цього!). Істинно девізом нашого народу могли б стати слова: «Треба сміятися, щоб не плакати!»</span>