Время нужно ценить и использовать рационально . оно безвозвратно и терять его - очень глупо.
Речь идет о родине - о такой близкой , такой разной для всех и вся .
Родина упоминается как закуток в сердце , островок в памяти , нечто то что греет душу и это не хочется отпускать . Стихотвнорение показывает то , на что готов пойти человек ради нее , и что готов отдать .
Основным направлением в литературе XVIII в. стал классицизм (от лат. classicus — образцовый) . Этот стиль развился в результате творческого освоения форм, композиций и образцов искусства античного мира и эпохи Возрождения. Художник, по мысли основоположников классицизма, постигает действительность, чтобы затем отобразить в своем творчестве не конкретного человека с его страстями, а тип' человека, миф, словом, вечное во временном, идеальное в реальном. Если это герой — то без недостатков, если персонаж сатирический — то до конца низменный. Классицизм не допускал смешения «высокого» и «низкого» , а потому между жанрами (например, трагедией и комедией) устанавливались границы, которые не нарушались.
Русский классицизм придавал особое значение «высоким» жанрам: эпической поэме, трагедии, торжественной оде. Создателем жанра оды в русской литературе стал М. В. Ломоносов, трагедии — А. П. Сумароков. В одах соединялись лирика и публицистика, позволявшая не только восхвалять царей, но и как бы «учить» их. Русские трагедии, как правило, писались не на античном материале — их героями были деятели отечественной истории.
С 70-х годов XVIII в. в литературе возникает новое направление — сентиментализм. С ним появляются новые жанры: путешествие и чувствительная повесть. Особая заслуга в развитии этого жанра принадлежит Н. М. Карамзину (повесть «Бедная Лиза» , «Письма русского путешественника») . В литературу вторгался новый взгляд на жизнь, возникала новая структура повествования: писатель внимательнее всматривался в действительность, изображал ее более правдиво.
Давая характеристику писателю или поэту, нельзя ограничиться лишь механическим причислением их творчества к тому или иному направлению. У каждого художника — своя уникальная судьба.. .
О представителях русской литературы 18 века и их произведениях смотрите на сайте.
1.Ще з давніх-давен, з покоління в покоління нам передається різні міфи, історії і багато загадок, на яких, ще незнайшли всіх відповідей. Однин давньо-грецький міф дійшов до нас. Гомер- вважається самим талановитим поетом в давній Греції. З його творів ми можемо дізнатися багато нового, вражаючого і в деякій мірі містичного. Багато вчених невірять, що поеми Гомера засновані на реальних подіях про-те я сподівася, що вони правдиві.
<span>
</span>
Однією з величніших робіт цього поета є поема “Ілліада”. В ній описуєтся завоювання величного міста Трої, причиною якого було викрадення царевичем Парісом найрекраснішу жінку тих часів Олену-дружину царя Спарти Менелая. Також слід сказати, що це все відбулося за участі бога Зевса, який хотів знищити людей. У поемі присутні два величних воїни Гектор і Ахілл, вони відомі своїм мастерством, умінням бути кращими за всіх.
Найбільше мене вразив Гектор, який незважаючи на смертельний знак веде людей і руйнує все на свому шляху, щоб завовати аорожі землі. Одним із славних подвигів цього чоловіка було те, що він подолав Ахейський вал, саме це принесло йому славу. У творі атор розповідає нам про силу Гектора, описує його, як бога війни який зійшов на землю і нема йому рівних. Незважаючи на прохання дружини Андромахи Гектор відправляється на бій, який міг бути останнім для нього але це був бій честі.
Кульмінацйним моментом поеми стала битва Ахіллеса з Гектором. Це був найважчий і найстрасніший бій за все його життя, оскільки супротивник непоступався йому у своїй силі, вмінні оцінювати ситуацію і свому мастерстві. Обидва герої жаждать перемоги і вони ладні на все щоб дістати її. В розгар битви Гектор отримує смертельне поранення але в останні миті свого життя чоловік думає про свою сім”ю, батьків, кохану Андромаху і маленького сина. Незважаючи на те, що Ахілл переміг Гектора весь Давньо-Грецький народ уй ого силу і непереможнсть. Автор показує нам Ахілла з позитивної сторони, його вміння співчуати, а саме це було рідкісним явищем у той час
Я думаю, що саме Гектор заслуговує бути кращим у цій поемі, хоча його спідкала погана доля , я більш схаляюся саме до нього , оскільки він є прикладом мужності і честі , а у нас час цього так мало.
Это миф,хотя,есть версии,что на Итаке действительно был царь Одиссей.