Два этих стихотворения одновременно схожи и различны. Стихотворение "Ангел" светлое, чистое, оно возвышает и наводит на мысли о хорошем. Стихотворение же "<span>Горними тихо летела душа небесами" немного угнетает, говоря о том, что на земле горе и страдания, боль и разочарования, но в то же время показывает, что нам ведь ничего другого и не надо, скучно всегда жить в мире и согласии. </span>
<span>В стихотворении Лермонтова сравниваются песня Ангела и земные песни. Поэт показывает нам, что в небесах песня прекраснее. Однако Алексей Толстой дает понять - пусть на небесах лучше, чем на земле, но счастливее людям именно здесь, в нашем мире.</span>
Автор поведал свою личную историю, которая была в его жизни. Кто, если не он, может в деталях рассказать о Вареньке, в которую был влюблен, передать свои первые впечатления об ее отце на балу и полном разочаровании после бала, когда полковник бьет солдата в тех же перчатках, в которых был на празднике ?
У каждого человека есть друзья. Но не каждый друг может помочь в сложной
ситуации. Если все, таки находится такой друг, который не бросит в беде, то это
по-настоящему дружба. И я не исключения.
<span> Как-то раз мы с друзьями решили
пойти по ягодам, мы играли и веселились. Но случилось ток, что мы разошлись, и
я пошла по другой тропе и заблудилась. Я долго не могла найти назад дорогу и думала,
что останусь в лесу до утра. Прошло много времени после того как я пропала, но
никто не искал меня. Мне было страшно, я думала, что никогда не смогу найти
дорогу обратно. Но одна из моих подруг заметила, что меня нет с ними, и решила позвать взрослых и они вместе
отправились искать меня. Когда уже стемнело и похолодало, они нашли меня. Я
была так счастлива и благодарна ей. После этого случая мы стали с ней лучшими друзьями,
и все время проводили вместе. </span>
<span>Именно поэтому друзья познаются в беде. И я рада, что у меня есть такой
хороший друг. </span>
В історії світової літератури чимало історій про скнар, так що Гобсек з повісті Бальзака — образ не новий. Але от що справді цікаво, що письменник за допомогою свого героя дослідив усебічно проблему грошей.
Отже, Гобсек знає гроші професійно, бо він лихвар, тобто людина, що дає гроші під заставу. Він розповідає Дервілю про своє життя, і поступово стає зрозуміло: в ньому майже ні для чого, крім грошей, місця не лишилося. Він прагнув мати гроші, бо вони дають свободу, а хто ж не хоче бути вільним. Але, накопичивши певну суму, Гобсек не зупиняється, бо розуміє: великі гроші дають владу. Саме ця насолода для нього найкраща. Він так захопився, що й не помітив, коли і як гроші стали володіти ним. То, може, гроші не потрібні? Це не так. Відсутність грошей у Ернеста де Ресто ледве не зруйнувала його надії і щастя. А от для його матері гроші стали джерелом усіх нещасть, бо вона не знала ані ціни грошам, ані небезпеки, яку вони крили. Розкидаючи гроші на Максима де Трая, на розкіш, вона забула про свій обов'язок перед чоловіком і дітьми. Гроші — річ небезпечна. Потрапити у залежність від них дуже просто, тому Фанні Мальво позичає у Гобсека стільки грошей, скільки може віддати, заробивши працею білошвейки. Та й Дервіль розуміє думку Гобсека, який позичає йому гроші під великий процент. Адже немає більшого тягаря, ніж тягар зобов'язаності за надану послугу. Часом це руйнує стосунки. Тому Гобсек позбавляє Дервіля необхідності почуватися вічно винним йому. Це ще один бік проблеми грошей.
Таким чином, дослідивши проблему грошей, Бальзак дійшов висновку, що гроші потрібні людині, аби жити, не думаючи про них, а займаючись творчістю, справами тощо. Брак коштів призводить до занепаду моралі, як у Максима де Трая. Невміння керувати своїми потребами призводить до марнотратства й трагедії. Великі гроші дають владу. Але саме великі гроші часом забирають у полон життя людське, як це сталося з Гобсеком.