Сонце сяє дуже сильно що аж припікає і влітку, і весною
У нашому багатоповерховому будинку живе хлопчик Михайлик. На день
народження йому подарували кошеня. Руденьке, а на сонці його шерсть
переливалася і палахкотіла жовтогарячим вогнем. І Михайлик назвав своє
кошенятко незвичним ім'ям Пожежа.
Наступного ранку хлопчик не знайшов свого вихованця у кімнатах.
«Пожежа! Пожежа! До мене!» — кричав він, але кошеняти не було. Михайлик
вибіг на балкон і побачив, що Пожежа переліз на сусідський балкон.
«Пожежа! Пожежа!» — щосили закричав Михайлик. На його крик із
квартир почали вибігати перелякані люди. Вони не могли зрозуміти, що
сталося і де горить.
А Михайлик намагався дістати своє кошеня, спробував навіть
перелізти на сусідній балкон. Побачивши це, мешканці будинку визвали
пожежну машину.
Побачивши пожежників, Михайлик закричав: «Велике спасибі, що ви прийшли допомогти врятувати мого друга».
Не знав хлопчик, що його батьки
заплатять за приїзд пожежної машини. Адже в цей час, може, комусь і
справді потрібна була допомога. Та у Михайлика тепер інші проблеми. Він
шукає для свого кошеняти нове ім'я.
Гармонія людини і природи - велика духовна цінність. "Якщо людина залежить від природи, то і природа від неї залежить: природа людину створила - людина її переробляє", - сказав французький письменник Анатоль Франс.
<span>З самого початку існування людини природа ставила перед нею певні вимоги. Клімат, рельєф, оточення - з усім цим людина змушена була рахуватися, пристосовуватися. Природа таким чином впливала на становлення національного характеру.
</span><span>Ознакою здоров'я людини і природи є краса, гармонія, приємні пахощі, краєвиди. Тому нас неприємно вражає, коли, мандруючи лісом, ми раптом натикаємося на залишки "цивілізації": пластикові пакети, посуд, ганчір"я, пляшки... Це безладдя псує красу, воно відбирає в людини те здоров"я, яке вона могла б отримати від здорової природи. Природа дуже хвора, земля потребує твоєї, людино, турботи й заслуговує на твою любов. </span>
У моего друга есть кот Димка. Он рыжий хулиган. Димка смелый, не боится ничего. У него ярко зелёные глаза, пушистый хвост и розовенький носик. Во рту он всё время держит свою любимую игрушку - жёлтую птичку. Как не приду в гости к другу - этот кот сидит с нахальной улыбкой около телевизора, мол делайте уроки, после будете отдыхать. Слушаемся его. А он так и сидит до конца домашней работы, чтобы не схитрили. Вот такой красивый и умный кот у моего друга.
Леся, прочитай це оповідання та переклади його. (Воно, переказати, прочитати змінились)