Баллада (от франц. ballade - танцевальная песня; от позднелат. ballo — танцую) – один из жанров лиро-эпической поэзии, повествовательная песня (или стихотворение) с драматическим развитием сюжета, основой которого является необычайный случай. Для баллад характерен относительно небольшой объем, выраженная сюжетность, особая напевность, музыкальность. Часто в балладах присутствует элемент загадочного, фантастического, необъяснимого, недоговоренного, даже трагически неразрешимого. По происхождению баллады связаны с преданиями, народными легендами, соединяют черты рассказа и песни. Баллада - один из главных жанров в поэзии сентиментализма и романтизма.
Особенности жанра:
1) Реальное в балладе нередко сочетается с фантастическим.
2) Баллада имеет завязку, кульминацию, развязку.
3) Баллада как произведение эпическое имеет сюжет, героев, но как произведение лирическое выражает мысли и чувства автора по отношению к рассказываемому.
Цей роман написаний у віршованій формі і є центральним у творчості Пушкіна. Поет писав його протягом восьми років і відбив у творі побут і звичаї російського суспільства напередодні декабристського повстання. Головний герой, чиє ім'я отримав і сам роман-Євген Онєгін. Це молодий столичний франт, який звик отримувати від життя все, не докладаючи при цьому ніяких зусиль. Він потрапляє в село і намагається себе розважити. Беручи участь у прийомах, він говорить розумні промови, але насправді знання Євгена поверхневі. Онєгін зовсім не дурний, він наділений інтелектом, здатністю критично мислити, йому також не чужа певна частка романтизму. Але головна його риса, на мій погляд – це егоїзм. Він стурбований лише власними переживаннями і нічиї біди його більше не хвилюють. Про це яскраво свідчить дуель Онєгіна з Ленським. Адже вони спілкувалися і були якщо не друзями, то приятелями. Євгену нічого не варто було звести сварку з молодим поетом на «ні», адже він сам був у ній винен, заграючи з коханою Ленського. Але він не став цього робити і вбив поета на дуелі. Так само він чинить і з закоханою в нього Тетяною. Провінційна дівчина за наївністю відкрила йому своє серце, а Євген знехтував її почуттями. Пізніше він подорожує в пошуках сенсу життя, намагається знайти себе. Коли ж герой повертається до столиці, він зустрічає Тетяну заміжньою жінкою. Вона сильно змінилася, стала неприступною і гордою. Тоді він сам зізнається їй у коханні, але Тетяна не приймає його зізнань. Пушкін переплів у своєму романі безліч ліній. Це і нерозділене кохання, і моральна каліцтво аристократії, і неспроможність давно вкоріненого кріпосницького ладу. Автор дуже точно описав навколишню його дійсність. Читаючи рядки роману, переймаєшся співчуттям до героїв, переживаєш разом з ними. А завдяки красивому складу його хочеться перечитувати знову і знову.
5-летнего мальчика оставляют у тетушки. дом ее мужа мальчику не нравился. это был дом охотников на медведей. уже много лет этот дом охранял медведь Сганарель. Но однажды этот медведь шалит и его "приговаривают" к смерти. Снагарелю удается бежать в лес, а его "дрессировщику" хозяин дает волю, но тот остается служить при доме до конца дней.
Пастернак вносит свою политру эмоций он передает все ощущения этого эпизода. Пастернак не следует древней легенде он вносит свои изменения которые в конечном итоге превращается в жалость и другие ощущения.В самой легенде очень четко написаны все события происходящие при рождении Иисуса Христа А в стихотворении Рождественская звезда эти события очень кратко описаны но при этом они придают все эмоции