Два гимназиста Нашли удобное место для рыбалки Они хорошо прикормили карасей и ежедневно ловили рыбу.
Однажды на их место пришел директор гимназии с каким -то пижоном
А мальчикам пришлось ютится в неудобном месте А мальчики еще подражали индейцам но их дикобразово перо затерялось в кустах
Пижон очень ловко ловил карасей Еще оказалось что молодой человек прекрасно знает законы индийцев Он с удовольствие раскурил трубку мира с ребятами А потом отдал весь улов ребятам
Ребята быстро вошли в воду и срезали *дикобразово крыло и подарили его новому знакомому А потом узнали что это бал молодой фельетонист со смешным именем Антоша Чихонте
Ответ:
З давніх-давен, ще коли не було писемності, людина вже вміла співати. Пісня супроводжувала людину скрізь. Наші пращури співали пісні, працюючи та відпочиваючи, радіючи та сумуючи. Через пісню людина висловлювала свої почуття. Нині, мабуть, мало хто може уявити, що співали наші бабусі й прабабусі, дідусі й прадідусі у молоді літа. Але я знаю, що народні традиції передавались через пісню, і збереглись упродовж віків. Наприклад, сьогодні на уроках з української літератури ми знайомимось з творами усної народної творчості. Саме з українських пісень ми дізнаємось про народні вірування, звичаї, про давню історію.
Можна сказати, що життя кожної людини розпочиналося з пісні. Мати, заколисуючи дитину, співала їй колискової. Недарма в народі говорять: «Найдорожча пісня — з якою мати колисала».
Підростаючи, працюючи в полі чи в хаті, людина також співала: «Хто співає, у того робота скоро минає». Пісня йшла поруч з народом всі віки. Під час горя — підбадьорювала, під час свят — розважала, а під час боротьби — надавала наснаги. Ось тому народ і говорить: «Пісня ні в добру, ні в злу годину не покидає людину».
Лично мне понравилось, что Герасим взял Муму и даже её напаил. Жаль, что Герасим был глухонемой.Герасим был добрым и со своими правилавми.
<em><u>Главные герои:</u></em>
автор-путешественник,
Федя,
Павлуша,
Ильюша,
Костя и
<span>Ваня.<span>
Автор заплутал в неизвестной местности и вышел
на огромную равнину и понял, что он набрел на Бежин луг, где сельские мальчишки
из соседней деревеньки пасли ночью лошадей. Как обычно бывает, когда родители
отпускают детей в ночное, они очень долго не спали, рассказывая по очереди
смешные и страшные небылицы или случаи из жизни, автор устроился рядом с ними и
через полудрему слушал из детские разговоры про лешего, русалок и водяного.
Автор удивлялся храбрости мальчишек, которых не пугал ни волчий вой, ни
темнота. А потом автор узнал, что Павлуша в тот же год погиб, когда неудачно
упал с лошади.
</span></span><span>Хорошее, доброе и
очень красивое произведение, которое хочется перечитывать снова и снова.</span>
) "Любопытный Егорка"
2) Переживание лесника
3) Поиски Егорки
4) Следы на снегу
5) охота на зверя
6) Встреча с волками
7) Спасение Егорки
8) впечатления Егорки