Тюрки кочевали по Великой Степи (Дешти-Кыпчак) на просторах Евразии. Здесь они вели свою хозяйственную деятельность, на этих землях создавали свои государства. Волго-Уральский регион, находящийся на периферии Великой Степи, издавна был населен угрофинскими и тюркскими племенами. Во втором веке нашей эры сюда из Центральной Азии прикочевали также и иные тюркские племена, известные в истории под названием гуннов. В IV веке гунны заняли Причерноморье, затем, вторглись в Центральную Европу. Но, со временем, гуннский союз племен распался и большинство гуннов возвратилось в Причерноморье, влившись в состав других местных тюрков.
Около двухсот лет просуществовал Тюркский каганат, созданный тюрками Центральной Азии. В числе народов этого каганата письменные источники указывают на татар. Отмечается, что это весьма многочисленный тюркский народ. Племенное объединение татар, расположившееся на территории современной Монголии, включало в себя 70 тыс. семей. Арабский историк указывал, что благодаря их исключительному величию и авторитету, другие племена также объединились под этим именем. Другие историки сообщали также о татарах, обитающих на берегах реки Иртыш. В нередких военных столкновениях противниками татар обычно оказывались китайцы и монголы. Несомненно, что татары были тюрками, и в указанном смысле являются близкими родственниками (а также в определенной степени могут быть отнесены к предкам) современных тюркских народов.
После распада Тюркского каганата вошел в силу Хазарский каганат. Владение каганата простирались на Нижнее Поволжье, Северный Кавказ, Приазовье и Крым. Хазары представляли собой объединение тюркских племен и народов и «были одним из замечательных народов той эпохи» (Л. Н. Гумилев). В этом государстве процветала исключительная веротерпимость. К примеру, в столице государства г. Итиль, расположенном недалеко от устья Волги, действовали мусульманские мечети, молельные дома христиан и иудаистов. Работали семь равнонравных судей: по два мусульманина, иудея, христианина и один язычник. Каждый из них разрешал тяжбы людей одинаковой с ним религии. Хазары занимались кочевым скотоводством, земледелием н садоводством, а в городах - ремеслами. Столица каганата являлась не только центром ремесленничества, но и международной торговли.
<span><span>З прадавніх часів музика посідала важливе місце у житті людини. Зазнаючи змін з плином часу, твори музичного мистецтва, втім, не втрачали свого значення. То що ж являє собою музика? Для чого вона потрібна? Чому вона супроводжує людей усіх поколінь, усіх верств населення, різних релігійних вірувань упродовж їхнього життя? На ці питання не так легко знайти відповідь, як здається на перший погляд. Перші гвори музичного мистецтва з’явилися декілька тисяч років тому. Музика супроводжувала працю людей, без неї не обходилося жодне свято, релігійні ритуали. Отже, вона допомагала організувати працю, виконувала і розважальну функцію. Проте не тільки: музика мала також сакральне, магічне значення! У стародавні часи деякі пісні та мелодії були священними, люди вірили у їхню чарівну магічну силу так само, як у силу замовлянь, молитоз або таємних ритуалів. Першим дослідником музики був – хто б ви думали?.. – Піфагор! Так, прадавній математик, відомий своїми «штаньми», тобто своєю теоремою, займався теоретичними дослідженнями музики. Саме він віднайшов іще одну функцію музики, про яку ми, на жаль, забуваємо: музика має неабияке лікувальне значення! Існують навіть дослідження, які рекомендують різні музичні твори при різних захворюваннях. На власному досвіді можу лише зазначити, що від поганого настрою нема кращих ліків, ніж красива музика. Навіть відомий громадський діяч Мартін Лютер казав, що музика – найкраща втіха для засмученої людини.</span><span>З мелодією як такою нерозривно пов’язаний інший вид музичного мистецтва – пісня. Слова пісні так і линуть у душу людини. Мене завжди зворушували українські народні пісні: скільки в них буває туги та суму, скільки справжнього козацького завзяття! В українській пісні – душа нашого народу. Проте краси додає народним пісням і мелодійність української мови. Відомо навіть, що деякі італійські оперні співаки розспівуються українськими піснями на репетиціях – це через красу та мелодійність нашої мови.</span><span>На сучасному етапі змінилася не тільки манера «споживання» музики, а й сама музична культура зазнала радикальних змін. Хоча, віддаючи належне, слід сказати, що існують сучасні групи та співаки, які зберігають красу мелодій та зміст текстів. Але, на превеликий жаль, таких небагато. Особисто для мене музика є дуже важливою частиною мого життя. Вона допомагає мені зосередитись або розважити себе, я так люблю залишатися з улюбленими мелодіями наодинці. Класичні твори, виконані на органі, як ніщо інше у світі, допомагають заглибитись у себе, розмірковувати над собою та світом. Іноді мені здається, що класична музика на деякий час уповільнює плин нашого божевільного життя, вносить до нього часточку гармонії. Сучасні музичні твори додають мені енергії і звеселяють, а народні пісні ніби допомагають відчути невидимий зв’язок зі своїм народом, своєю країною.</span><span>Я вважаю, що дітей потрібно вчити культури споживання музики так само, як дітей вчать поводитися, наприклад, за столом. З дитинства маленькій особистості треба прищеплювати любов до музики, причому як до класичної, так і до якісної частини сучасних творів. А особливо – любов до народної пісні, до музики свого народу. Музична освіта, безперечно, не є необхідною, але ознайомлення з шедеврами музичного мистецтва, вміння сприймати та цінувати їх розвиває духовний світ дитини і людини взагалі так само, як читання класичної літератури. Тож музику треба знати так само, як шедеври слова, якщо ти хочеш вважати себе культурною людиною. Світ швидко змінюється, змінюються людські цінності та вподобання, проте я впевнена, що музика залишатиметься у житті людей завжди, додаючи їм наснаги, роблячи їх добрішими та чуйнішими, а їхні життя – повнішими та гармонійнішими.</span><span>
</span></span>
Спасибо, что пригласили, все было очень вкусно. К сожалению, менее пора идти, до свидания!
Таким образом растения приспособились к условиям обитания. Как известно, питательные вещества образуются в листьях растения только на солнце, поэтому некоторые растения цветут в тот момент когда солнечного цвета предостаточно ( в период цветения и образования плода растение потребляет большое количество питательных веществ), чтобы максимально обеспечить себя питательными веществами. К времени, когда листья на деревьях распускаются, растение успевает отцвести и накопить большое количество питательных веществ. У этих растений, как правило большая листовая поверхность, для улавливания света в условиях тени.